Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

- Погано почуваєшся? — очі "Найрозумнішої" розширилися від страху.

— У нашому світі з людьми так часто буває, нічого страшного – це скоро минеться, мені просто треба полежати.

Дівчата дивилися то на Джейн, то одна на одну. Вони були здивовані та водночас вкрай розчаровані тим, що так і не почули таких довгоочікуваних подробиць роману Джейн з Козлоногим. Сама Джейн вирішила не чекати, поки вони прийдуть до тями, і, швидко прослизнувши повз леді та вельмож, вийшла з великої зали.

Вона тішилася, що нарешті залишилася одна у своїй кімнаті. Аналізуючи весь сьогоднішній вечір, вона розуміла, що відчуває смуток зовсім не від погроз леді Карги, а від слів Маркуса та незаміжніх дам. Дуже добре, що вони не відштовхнули Джейн, але їхнє ставлення до Трістана жахало її. Джейн сіла у крісло і знову почала розглядати вітражі. Вона думала, про те, як сильно місцеві леді та вельможі схожі на ці різнобарвні шибки: вони такі ж яскраві та цікаві, але вітраж справді гарний, коли через нього проходять сонячні промені. А через цих людей не проходить світло. Такі ось вони – темні вітражі, не освітлені та невиразні, як у темну пору доби. Вони могли б палати різними барвами, але не палають.

У її серці зяяла величезна порожнеча, їй так хотілося повернутись додому, побачити своїх рідних. В Айронвуді так і віяло захищеністю та умиротворенням. Вона купалася в гармонійних почуттях, які відчувала тут. Всі ці райські квіти, дзюрчання фонтанів і блиск дорогоцінного каміння на трояндах у саду відкладали відбиток прекрасного місця, але Джейн не могла знайти свого притулку ні в кому з людей. Як би вона не прив'язалася до багатьох з них, ніхто не заповнював її серце по-справжньому. Все її життя тут більше схоже на роль у театрі, де вона грає з кимось у сім'ю та дружбу серед гарних декорацій. Але все це несправжнє, начебто вирване з чужого життя. І, здається, ось-ось закінчиться вистава і вона, повернувшись додому, розповість батькам, Лексі та Анабель як зірвала оплески глядачів. Але вистава все не закінчується.

    Погляд Джейн ковзнув по столику, на якому лежала рубінова прикраса. Вона різко встала з крісла і, схопила кулон королеви. Повз пропливали коридори та сходи. Усюди було порожньо – знать ще розважалася у Великій залі. Нарешті, перед нею опинилися ті самі двері. Кімната короля. Вона підняла тремтячу руку і постукала.