Читати книгу - "Вода, павутина"

Принцеса спинилася, поглянула на сукню, яку Мала Кравчиня скромно поклала на кам'яний стіл і, на великий подив усіх присутніх, замість промовити своє узвичаєне «тю», сказала «гм» і наказала своїй придворній дамі нести за нею нову сукню.

Коли виходила, тією дірявою каструлею, що височіла на її голові, зачепилася за двері, і вона впала, а всі придворні відвернули голови, щоб не бачити, як дірява каструля підскочила і нявкнула, і замість неї якийсь замурзаний котяра шмигнув у темний коридор.

Нетерпляче чекали. Нарешті почулися дрібні кроки, які, на превелике здивування короля і королеви, не супроводжувалися ні вереском, ні виском. Коли відчинилися двері королівської зали, король із королевою попідводилися зі своїх престолів. У дверях стояла принцеса, вродлива й усміхнена, одягнена в сукню, яка переливалася всіма барвами і пахла, наче квіткова галявина. Король і королева скочили і неймовірно щасливі розцілували свою доньку. Забули про Малу Кравчиню. Вона ще якийсь час дивилася на справу своїх ручок, а тоді тихо пішла до своєї кімнатки. Молодий придворний, щоб ніхто не зауважив, непомітно супроводжував її поглядом.

Невдовзі король і королева влаштували перший бал для своєї принцеси. Пороз'їжджалися заможні королевичі, всебагаті женихи, голосно вихваляючи принцесу і її вроду.

Королівни з далеких королівств дізналися, що принцеса носить найкращі у світі сукні.

Мала Кравчиня сподівалася, що зможе повернутися додому. Але…

Одного ранку принцеса шпурнула нову сукню у вогонь і наказала Малій Кравчині зшити їй нову. Бідолашна дівчинка взялася за голку і шила, шила цілу ніч без сну і спочинку. Нова сукня була такою гарною-прегарною, прекрасною, мов весняний ліс у всіх відсвітах і відтінках зеленого кольору, переливалася, як смарагд, і пахла дивовижними пахощами молодого лісу, а з-під шовкових складок, які перетворювалися на золотаві листочки, визирали малесенькі жваві пташки з різнобарвним пір'ям, які до того ж щебетали.

І знову був бал, і знову принцеса зачудувала гостей своєю новою сукнею. Але як тільки Мала Кравчиня заплющила очі і поклала свої втомлені ручки на ковдру, їй повідомили, що принцеса викинула сукню і потребує нової.

Знову дівчинка кроїла і шила цілу ніч. Нова сукня переливалася всіма відтінками моря, від темно-темно-синіх до світло-світло-бірюзових, на які людина ледь здатна поглянути, настільки вони блискучі. Від принцесиної сукні ширився свіжий запах містралю, а із сонцем осяяних хвиль вискакували золоті рибки і знову пірнали у сині глибини складок. Усі-усі гості ствердили, що кращої сукні й бути не може.

Ох як це розлютило вередливу принцесу! Наказала привести до себе Малу Швачку.

— Як це не може бути кращої сукні? Зший мені нову сукню! Кращу від всіх попередніх.

— Милосердна королівно, руки мої втомилися, пальці мене не слухають, очі мої самі заплющуються. Дозволь мені відпочити.

— До завтра хочу нову сукню. І я не хочу, щоб вона по-дурному пахла, хочу… хочу… хочу, щоб моя сукня… вигравала мелодії.

Принцеса тупала своєю срібною туфелькою, але вона не лунко дзвеніла, а тупо хляпнула, бо вмить перетворилася на розчовганий личак.

— Щоб до завтра ти зшила сукню, яка виграє мелодії, бо накажу відрубати тобі голову! І не тільки тобі, але й твоїм батькам і твоїм сестричкам!

Принцеса зловтішно засміялася і вийшла із зали. За нею скакали жаби і бігли миші, а якби хто-небудь наважився уважніше придивитися, помітив би, як у пітьму коридору нечутно поповзла справжнісінька змія.

Мала Швачка зайшла до своєї кімнати сумна і налякана. Сіла, зронила сльозу, а тоді згадала, що коли вона виходила із зали, їй здалося, що очима її супроводжував молодий придворний. Заспокоїлася і посміхнулася.

Але тоді пригадала погрози, які почула від вередливої королівни, злякалася за своїх батьків і за своїх сестричок, думала-думала і врешті взялася за кроєння і шиття. Кроїла і шила цілу ніч, а над ранок своїми маленькими ручками взялася за важку гарячу праску і почала прасувати, прасувати глибокі складки на новій розкішній сукні.

Коли вона попрасувала останню складку, покликали її до королівської зали, в якій сиділи і король, і королева, і вередлива принцеса. Всі троє мали на головах діряві каструлі, замість одягу — лахміття, а коли намагалися взяти з таці апетитні ласощі, вони із писком розбігалися на всі