Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

— Точка прийому сигналу вийшла з ладу через несправність приймача, — і у мене немає нікого, хто б міг її полагодити.

— Я відправлю когось.

— Дякую. Ще раз — дякую.

Він вимкнувся, потім замовив міжміський дзвінок за вказаним ім'ям — і дав вказівки оператору використовувати шифрування, якщо той номер має обладнання прийняти такий дзвінок. Саме так і сталось, і це його не здивувало. Дуже швидко на екрані з'явилося величаве обличчя мадам Везант.

Він посміхнувся та вигукнув:

— Привіт, Рубі!

Здавалося, вона спершу здивувалася, а потім придивилася уважніше:

— Це ж треба — Док Гаршоу! Старий негіднику! Бог любить тебе; рада тебе бачити. Де ти переховувався?

— Саме так, Беккі, переховувався. Копи на хвості.

Беккі Віззі не запитала чому; вона відразу ж відповіла:

— Чим я можу допомогти? Тобі потрібні гроші?

— У мене вдосталь грошей, Беккі, але я тобі дякую. Гроші не допоможуть; я у серйознішій халепі, ніж та, — і не думаю, що будь-хто, окрім самого Генерального Секретаря, містера Дугласа, зможе мені допомогти. Мені потрібно з ним поговорити, і негайно. Зараз... І навіть іще скоріше.

Вона виглядала спантеличеною.

— Це нелегке завдання, доку.

— Беккі, я знаю, бо я вже тиждень намагаюся до нього додзвонитися... І все марно. Але не вплутуйся в це, Беккі... Тому що, дівчинко, у мене тут — просто пекельна спека. Я використав усі свої можливості; ймовірно, ти щось порадиш мені, — наприклад, телефонний номер, завдяки якому я зможу дістатись до нього. Але я не хочу вплутувати у це тебе особисто. Ти можеш постраждати, а я ніколи не зможу глянути в очі професору, — якщо коли-небудь ще його зустріну, земля йому пухом.

— Я знаю, чого професор хотів би від мене! — різко сказала вона. — Тож досить цієї маячні, доку. Професор завжди присягався, що ти — єдиний хірург, здатний різати людей, а всі решта — м'ясники. Він ніколи не забував того випадку в Еклтоні.

— Тепер, Беккі, ми не впораємося з цим так легко. За мене заплатили.

— Ти врятував його життя.

— Я не зробив нічого особливого. Це була стійкість його тіла, бажання боротися — і твоя допомога як медсестри.

— Гм... Доку, ми гаємо час. Наскільки це терміново?

— Вони взяли мене під приціл... І будь-хто з мого оточення може постраждати. На мене виписали ордер, ордер Федерації, — і вони знають, де я, і я не можу втекти. Це може статися будь-якої хвилини... А містер Дуглас — єдиний, хто може це зупинити.

— Ти витримаєш. Я гарантую.

— Беккі... Впевнений, що так і є. Але це може забрати лише кілька хвилин. Боюся, що це «секретний відділ», Беккі. Я надто старий для допитів у секретному відділі.

— Але... О Господи! Доку, можна детальніше? Мені справді потрібно знати, щоб скласти для тебе гороскоп, тоді я знатиму, що робити. Звісно ж, ти Меркурій, відколи став лікарем. Але, якби я знала, у якому домі дивитися, щоб знайти твою проблему, було б краще.

— Дівчинко, на це немає часу. Але дякую! — Джубал швидко думав. Кому вірити? І коли? — Беккі, якщо ти навіть знатимеш про це, то можеш опинитися у халепі, як і я... Хіба що я переконаю містера Дугласа.

— Розкажи мені, доку. Я ще ніколи не тікала від бійок, — і тобі це відомо.

— Добре. Тож я «Меркурій». Але проблема лежить на Марсі.

Вона пильно глянула на нього.

— Як?

— Ти дивилася новини. Ти знаєш, що Людину з Марса начебто перевели кудись високо в Анди. Що ж, знай: це не так. Це просто обман для дурнів.

Здавалося, Беккі здивувалася, проте не так сильно, як від неї очікував Джубал.

— З чого ти це взяв, доку?

— Беккі, по всій цій нікчемній планеті є люди, які хочуть прибрати до рук цього хлопця. Вони хочуть використати його, зробити з нього свою маріонетку. Але він — мій клієнт, і я маю намір терпіти це й далі. І я можу допомогти. Проте мій єдиний шанс — це поговорити з містером Дугласом особисто, один на один.

— Людина з Марса — твій клієнт? Можеш його показати?

— Так. Але лише містеру Дугласу. Ти знаєш, як воно, Беккі — головним може бути добрий Джо, добрий до дітей та тварин. Але він не обов'язково детально знає все, що виробляють його копи — особливо в тому випадку, коли вони тягнуть людину у секретний відділ.

Вона кивнула.

— У мене були неприємності з копами. Копи!

— Тож мені потрібно домовитися з містером Дугласом до того, як вони схоплять мене.

— Все, що ти хочеш, — це поговорити з ним по телефону?

— Так. Якщо ти можеш це влаштувати. Ось, дозволь мені залишити йому свій номер — і я буду сидіти тут, сподіваючись на його дзвінок... Аж доки вони не заберуть мене. Якщо у тебе не вийде — все одно дякую, Беккі. Дуже дякую. Я знатиму, що ти спробувала.

— Не вимикайся! — різко сказала вона.

— Що?

— Залишайся на лінії, доку, а я тим часом погляну, що тут можна зробити. Якщо мені пощастить, вони зможуть з'єднати вас прямо через цей телефон, і це заощадить час. Тож чекай.

Мадам Везант зникла з екрану, не попрощавшись, а потім подзвонила Агнес Дуглас. Вона говорила зі спокійною впевненістю, вказуючи Агнес на те, що це — точно той розвиток подій, який передбачили зірки, причому точно за розкладом. Зараз настав критичний момент, коли Агнес мала направити та підтримати свого чоловіка, використовуючи весь свій розум і жіночу мудрість, — щоб переконатися, що він діятиме мудро, але без жодних затримок.

— Агнес, люба, таке положення зірок не повториться впродовж тисяч років — Марс, Венера та Меркурій в ідеальний час; як тільки Венера перетне меридіан, вона стане домінантною. Таким чином, ти бачиш...

— Еллі, що зірки кажуть мені робити? Ти знаєш, мене не цікавить наукова частина.

Це її майже не дивувало, оскільки описані відношення не мали місця у той момент. Мадам Везант не мала часу, Щоб скласти новий гороскоп; тому вона імпровізувала. Але з цим у неї не виникало