Читати книгу - "П’ятнадцятирічний капітан"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— На щастя, підйом ледь помітний, — заспокоїв Том.
— Проте невідомо, коли він припиниться, — відповів Дік Сенд.
— Капітане Діку, — запропонував Бат, — якщо хочете, я спробую вибратися з термітника. Я пірну й спробую вилізти через отвір…
— Краще я сам спробую це зробити, — відповів Дік.
— Ні, ні! — гаряче заперечив Том. — Нехай краще мій син спробує. Ви цілком можете покластися на його спритність. А якщо йому не вдасться повернутися… Ваша присутність тут вкрай необхідна. — І пошепки старий додав: — Не забувайте про місіс Уелдон і маленького Джека!
— Добре, — сказав Дік. — Ідіть, Бате. Якщо конус затоплений, і не думайте повертатися. Ми тоді спробуємо вибратися тим же шляхом, що й ви. Але прихопіть із собою сокиру. Якщо верхівка термітника виступає над водою, рубайте її. Ми почуємо стукіт і зрозуміємо, що це сигнал ламати покрівлю зсередини. Зрозуміло?
— Зрозуміло, — відповів Бат.
— Ну, йди, синку, — сказав Том, стиснувши його руку. Бат глибоко вдихнув і, набравши повітря в легені, пірнув.
Глибина води в конусі перевищувала п’ять футів. Перед Батом було нелегке завдання: знайти під водою отвір, пролізти крізь нього й піднятися на поверхню. Все це потрібно було встигнути зробити за кілька секунд.
Минуло півхвилини. Дік вирішив, що негр уже вибрався назовні, як раптом з води з’явилася голова Бата.
— Ну що? — запитав Дік Сенд.
— Отвір завалило глиною, — відповів Бат, перевівши подих.
— Отвір завалено! — повторив Том.
— Так, — сказав Бат. — Очевидно, вода розмила глину. Я обмацав рукою стіни — отвору більше немає.
Дік Сенд похитав головою. Маленький загін був герметично закупорений у цьому конусі. Так, цілком можливо, що термітник затоплено повінню.
— Якщо старого отвору немає, потрібно зробити новий, — сказав Геркулес.
— Стривайте! — раптом гукнув Дік, утримуючи Геркулеса, який вже було взяв сокиру і приготувався пірнати.
Юнак замислився й після довгого мовчання сказав:
— Ні, ми зробимо інакше. Адже питання полягає ось у чому: покриває вода термітник чи ні? Просвердливши шпарину у верхівці конуса, ми отримаємо відповідь на це запитання. Але якщо конус затоплено, повітря миттю вирветься назовні, вода заповнить весь простір і ми загинемо. Тут потрібна обережність…
— Проте й часу гаяти не можна, — зауважив старий Том.
Справді, вода в конусі продовжувала потроху підніматися. Рівень її досяг шести футів. Місіс Уелдон, Джек, кузен Бенедикт і Нан сховалися на горішньому ярусі чарунок, до якого вода ще не дійшла; всі інші подорожани були вже по пояс у воді.
Треба було якнайшвидше випробувати запропонований Діком спосіб. Юнак вирішив просвердлити шпарину у стіні на відстані одного фута від поверхні води, тобто за сім футів від підлоги. Якщо в отвір увірветься ззовні повітря, то конус, звісно, виступає над водою. І навпаки, якщо виявиться, що отвір просвердлено нижче рівня розливу, вода в конусі почне підніматися. Тоді, швидко заткнувши шпарину, потрібно буде свердлити нову, футом вище, і так далі. Якщо виявиться, що й у верхівці отвір конуса не виходить на повітря, то вода на рівнині стоїть вище п’ятнадцяти футів, і все поселення термітів затоплене.
І в цьому випадку Діку Сенду та його супутникам загрожує жахлива й болісна загибель — повільна смерть від задухи. Дік Сенд знав про це, проте намагався зберігати спокій і ясність думки. Він заздалегідь врахував усі можливі наслідки прийнятого ним рішення. Але не робити нічого й надалі було небезпечно: і без того повітря усередині конуса було вже настільки зіпсоване, що мандрівникам стало важко дихати, а вільний простір все зменшувався.
Найкращим інструментом, який Дік Сенд міг обрати, аби просвердлити отвір у стіні, був рушничний шомпол із гвинтовою нарізкою на кінці; при швидкому обертанні він вгризався в глину як бур, діаметр отвору виходив дуже незначний, але повітря могло проникнути й через таку маленьку дірочку.
Геркулес, піднявши ліхтар, світив Діку Сенду. У запасі було ще трохи свічок, і Дік міг не боятися, що він залишиться в темряві.
За хвилину просвердлили стіну наскрізь. Негайно ж почувся глухий шум, схожий на звук, з яким пухирці повітря пробиваються крізь товщу рідини. Повітря виривалося з конуса, а вода швидко прибувала й зупинилася на рівні продірявленого отвору. Виходить, отвір просвердлили занадто низько, і він вийшов назовні під водою…
— Доведеться повторити! — безпристрасно мовив Дік Сенд і поспіхом заткнув отвір грудкою глини.
Підйом води припинився, але рівень її встиг підвищитися приблизно на вісім дюймів. Це означало, що на стільки ж зменшився обсяг, зайнятий повітрям. Дихати стало важче, адже кисню в повітрі залишилося мало. Полум’я в ліхтарі стало червоним і поступово тьмяніло.
Дік Сенд заходився свердлити другий отвір, на фут вище від першого. Якщо й ця спроба скінчиться невдачею, вода всередині конуса підніметься ще вище… Але потрібно було ризикувати!
У той час як Дік Сенд свердлив стіну в новому місці, почувся голос кузена Бенедикта:
— От воно що! Тепер все зрозуміло!
Геркулес спрямував промінь світла на кузена Бенедикта. Обличчя ентомолога виражало глибоке задоволення.
— Так, так… Зрозуміло, чому ці розумні комахи залишили своє житло! — завзято продовжував кузен Бенедикт. — Вони передчували повінь! О, це інстинкт, це інстинкт, друзі мої! Терміти хитріші за нас! Набагато хитріші!
І, висловивши в такий спосіб своє ставлення до подій, кузен Бенедикт замовк.
Цієї миті Дік Сенд, просвердливши шпарину в стіні, потяг шомпол до себе. Знову почулося те ж булькотіння. Вода піднялася ще на один фут. Виходить, цей отвір також виявився нижче рівня розливу!
Становище було справді жахливим. Місіс Уелдон, до ніг якої вже підступила вода, взяла на руки сина. Усі задихалися в тісному просторі, шуміло у вухах і пришвидшено билися серця, ліхтар
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «П’ятнадцятирічний капітан», після закриття браузера.