Читати книгу - "Людина, що знайшла своє обличчя, Олександр Романович Бєляєв"

Нових пацієнтів швидко розмістили в котеджах лікарні.

Як і скрізь, містер Пітч був перший на прийомі Цорна.

Цорн повідомив містерові Пітчу дуже цікаву новину. Напередодні злополучного вечора хтось украв з його лабораторії банки, в яких зберігалися препарати з різних залоз. Тепер містер Пітч не сумнівався в тому, що всі їх нещастя — діло рук Престо, який, мабуть, хотів своєрідним способом відомстити всім тим, хто легковажно відвернувся од нього.

— Але є надія на вилікування? — запитав містер Пітч.

— Повна, — впевнено відповів Цорн. — Досить подіяти на ваш придаток мозку, і ви швидко почнете зменшуватись у вазі.

І Цорн, виявилося, мав рацію. За три тижні Пітч втратив третину своєї ваги, причому Цорн сказав, що «до жиру ми ще не добрались, а спустили тільки воду».

Взагалі з містером Пітчем було найменше клопоту.

Хвороба його легко піддавалася лікуванню. Складнішою була хвороба Лоренцо і Гедди Люкс. Лоренцо став дуже маленький, — коли він стояв рядом з Геддою Люкс, то можна було подумати, що то її син.

— Ви не соромтесь, бувають люди і вищі на зріст, — сказав Цорн Гедді Люкс. — Найвищий зріст, достовірно відомий науці, двісті п’ятдесят п’ять сантиметрів. Щоправда, російський велетень Махнов, кажуть, був Ще вищий і досягав двохсот вісімдесяти п’яти сантиметрів.

— Я буду щаслива тоді, коли мені повернуть мій зріст.

— Добре, постараємось повернути ваш колишній зріст, — заспокоїв її Цорн.

Найбільше клопоту Цорну завдавав Лоренцо Марр. Він зовсім занепав духом, плакав, капризував, мов дитина, умовляв, вимагав, загрожував самогубством. Цорн доклав багато зусиль, щоб утішити його.

Всі інші хворі з кіностудії спокійно чекали своєї долі. Більшість із них не могли лікуватись у Цорна за свій рахунок, і вони раділи з того, що Пітч узяв витрати на себе, заявивши, проте: «потім поквитаємось». Пітч не міг допустити, щоб і другий незакінчений фільм довелося викинути.

Схудлий уже містер Пітч умовляв Лоренцо і Люкс лишитися такими, якими їх зробили «отрути», влиті Престо у вино.

— Ви робитимете фурор не менший, ніж робив колишній Престо. — Пітч обіцяв їм мільйони, і Лоренцо вже почав вагатись. Але, глянувши на Люкс, відмовився од привабливої пропозиції.

Лікування тривало, і всі почали потроху набирати свого колишнього вигляду. Гедда Люкс ставала меншою, малюк Лоренцо помітно підростав, а Пітч був уже майже такий, як завжди. Всі говорили про близький від’їзд.

За кілька днів до їх виписки у лікарню прибули нові хворі: суддя, прокурор і губернатор. Але в якому вигляді! Прокурор став малюком, на зразок Лоренцо, суддя розтовстів, як містер Пітч, а губернатор виглядав справжнім негром. А бути негром в Америці зовсім не весело, особливо губернаторові. Він зазнав безліч неприємностей, перш ніж добрався до Цорна.

Губернаторові довелось ознайомитися з усіма принадами джім-кроуїзму.[14]

Обурені зухвальством «негра», пасажири мало не викинули губернатора у вікно, коли він прийшов у вагон-ресторан. На вокзалі теж відбулося ряд сутичок. У ці гіркі хвилини у губернатора навіть почали виникати незвичайні для нього думки про те, що американські закони щодо негрів, можливо, і не зовсім справедливі та гуманні і що їх, можливо, слід було б відмінити.

Він страшенно боявся, щоб йому бува не лишитися негром на все життя. Він не відпускав од себе двох відданих слуг, на очах яких поступово перетворювався в негра, і в усіх сутичках та непорозуміннях вони свідчили, що губернатор — не негр.

Справді, Престо зробив велику неприємність губернаторові, примусивши його побути в шкурі негра. Губернатор кілька разів на день приймав гарячі ванни, намилювався, несамовито тер себе мочалкою, але шкіра його не білішала. Запрошений лікар визначив, що шкіра губернатора не пофарбована зверху, а має темне пігментне забарвлення, так само як у негрів.

Містер Пітч, вислухавши сумні історії нових хворих, заявив, що вони, мабуть, теж стали жертвою помсти Престо.

— Але як він міг це зробити? — дивувався губернатор.

— Престо міг підкупити слуг, і вони домішали порошки в питво, — висловив припущення Цорн. — Це все робота гіпофіза — придатка мозку. Гіпофіз виділяє особливу речовину, яка має цікаву властивість. Мізерна кількість цієї речовини, вприснутої в кров, викликає розширення клітин, які містять у собі барвник. Вчені вже кілька років тому робили такий дослід: вприскували цю речовину в кров світлошкірій жабі, і шкіра жаби дуже швидко темнішала. Жаба ставала негром.

Губернатор скривився, йому не сподобалось порівняння. Ці вчені здатні поставити на одну дошку губернатора і якусь там світлошкіру жабу!

— Гіпофіз впливає і на колір шкіри людини, — розповідав Цорн. — Ви, мабуть, знаєте, що у вагітних жінок часто з’являються плями на обличчі. Поява цих плям зв’язана з циркулюванням у крові гормона задньої частини гіпофіза, який викликає це темне забарвлення.

Що далі, то гірше! Тепер його порівнюють з, вагітною жінкою! І щоб припинити ці неприємні наукові пояснення, губернатор запитав:

— А лікування?

— Вплив на