Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

        Вся перевірка і склала поверхневе сканування організму на найпоширеніші збудники різних біологічних небезпек. Природно, нічого йому не вдалося виявити небезпечного.

        Закінчивши з моєю перевіркою, він приєднався за кафом до солдатів. Виявилося, що роботи у їхньої групи практично немає, за два роки вони зареєстрували всього десяток космічних кораблів, і всі вони були шахтарськими.

         Тож перевірка повноцінного військового корабля сьомого покоління для них була дуже цікавою.  Решту часу солдати служать як звичайні десантники, а цивільні фахівці працюють на звичайній роботі.  Разом їх збирають тільки в таких ось ситуаціях. 

          Нарешті через три години перевірку корабля було завершено. Мені підписали документи про реєстрацію мого корабля на Родреноні. Тепер корабель змінив порт приписки на цю планету.

           Ставши біднішим на п'ять із половиною мільйонів, я провів хлопців назад на їхні боти. Після відстиковки ботів я одразу зв'язався з планетарним диспетчером і запросив дозвіл на посадку на планету.

          Оскільки перевірку я пройшов і не було нічого небезпечного виявлено, то мені без проблем дали дозвіл на посадку в столичному космопорті.  На жаль, сісти на космодром біля будинку найближчим часом не вийде.

       —  Арі, з добрим ранком,- розбудив я аґрафку під час польоту до планети.

       —  Фіск? Ти вже прилетів? - одразу схопилася з ліжка Арніель.

       —  Майже, за годину сідаю в столичному космопорті, зможеш зустріти мене? - запитав я в неї.

        —  Не впевнена, що мені варто залишати рірта без нагляду, він слухається тільки мене,- вимовила Арніель, за її словами було щось іще.

        —  Гаразд, замовлю таксі до дому,- я вже збирався відключитися, як вона зупинила мене.

         —  Не варто, тебе зустрінуть у космопорті. - подивившись кудись убік, промовила Арніель.

           —  Вона? - одразу запитав я в аґрафки, хотілося всі ці розбірки залишити на потім, усе ж мені необхідно було відпочити після далекого перельоту.

           —  Вона, і прошу вислухай її, мені здається, вона все вже зрозуміла, - підтвердила мою здогадку Арніель.

            —  Добре,- погодився я з нею. Сумніваюся, що за такий короткий час справді можна було щось зрозуміти, але я перевірю, я навіть не посоромлюся перевірити думки, мені більше не хочеться зради, як тоді. Якщо не любить мене, то нехай іде.

          —  Як воно взагалі все пройшло? - запитала Арніель у мене.

          —  Ти знаєш мене, я знову вляпався в неприємності,- усміхнувся я,- До речі, я знайшов тобі охоронця. Колишня наймана вбивця і найманка, бойового досвіду дуже багато.

          —  Ти знущаєшся? - одразу спалахнула вона,- Адже ми говорили, я не хочу бачити поруч із собою людей, які не поділяють мої інтереси.

          —  Вона закінчила "Атаранську Академію Технологій" за напрямом "Біотехнології" з відзнакою... - з усмішкою додав я.

          —  А ось це вже цікаво, привози з собою. І скажи відразу, ти з нею спав? Я маю купувати ширше ліжко, щоб ми всі поміщалися на ньому? - запитала Арніель.

         —  Я подумаю над твоєю пропозицією,- відповів я єхидно.

         —  Тільки здумай,- одразу обурилася Арніель,- Значить, не спав, привезеш із собою?

         —   Лікується, уявляєш, її майже труп кинули в контейнер із м'ясом, який я купив, можеш оцінити її стан? - скинув я Арніель результати сканування капсули.

          —  Таку простіше добити, ніж вилікувати,- вимовила Арніель після вивчення. - Мушу зазначити, лікування ти спланував грамотно, але дещо можна змінити і скоротити його днів на десять-дванадцять.

          —   Ось і займешся цим,- сказав я,- Гаразд, я заходжу в зону планетарного контролю, до зустрічі.

           —  Бувай,- відповіла Арніель,- Маарі вже вилетіла.

          —  Я зрозумів,- відповів я і відключився від зв'язку.

        Політ у зоні планетарного контролю був нескладним завдяки Штуіну, але, за правилами, я маю бути готовим будь-якої миті перехопити керування, якщо щось піде неправильно.

       Зависнувши над столицею на низькій орбіті, я дочекався дозволу, після чого почав спуск.  Через обмеження швидкості, які виставили мені диспетчери, він затягнувся на цілих сорок хвилин.

        Уже на висоті двадцяти метрів я залишив зону посадки та попрямував до виділеного мені паркувального місця далеко від термінала космопорту.  Наскільки я зрозумів диспетчера, її попросили військовий корабель відправити якомога далі, щоб не лякати нечисленних туристів біля термінала.

     Опустившись спочатку на антигравітаційну подушку, я випустив опори корабля. Усього їх на корветі було сорок дві штуки по всьому днищу двохсотметрового корабля.  Поступово зменшуючи потужність антигравітаційної подушки, я відстежував, як поводитися поверхня, коли на неї опуститься маса мого корабля. Але все було нормально, і незабаром я зовсім відключив антигравітаційну подушку.

        Наступної миті всю поверхню корабля, за протоколом, обдали дезінфекційною рідиною. Мені залишалося почекати п'ять хвилин, поки вона трохи підсохне, і можна було залишати борт корабля.

        Оскільки мій корабель вважався тепер місцевим, я міг уже відразу вирушати туди, куди хочу, без візиту прикордонників або митників.  У майбутньому мені потрібно буде проходити лише сканування безпеки в космосі й все.

         —  "Зертал Кванадіс", надійшов запит на пропуск до корабля приватного флаєра, - зв'язався зі мною диспетчер.

         —  Пропускайте, це за мною, - дозволив я, після чого відключився від каналу зв'язку і попрямував до виходу. Відкривши шлюз, я спустився тридцятиметровим пандусом, що рідко випускається, на поверхню космодрому. Зазвичай корвети не сідають на поверхню планет, вони воліють весь час залишатися в космосі. Згорнувши шолом скафандра, я глибоко вдихнув повітря й одразу ж закашлявся, як виявилося, повітряна суспензія дезінфекційного засобу ще не осіла, і я щойно ледь не спалив собі легені. Благо, наніти відразу почали усувати опік разом із симбіонтами. Поки я розбирався з опіком до пандуса, прилетів мій флаєр і сів, ось тільки з нього ніхто не виходив, за допомогою псионіки я відчував нерішучість Маарі, - Виходь, - відправив я повідомлення на її нейромережу.