Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

         —  Привіт, Фіск,- вимовила вона, вийшовши з флаєра. Було кумедно дивитися на завжди таку рішучу дівчину зараз. Вона навіть боялася підняти очі, доторкнувшись ментальним щупом до її ментальної сфери, я зрозумів, що вона боїться побачити в мене в очах байдужість. 

        —  Привіт, Маарі,- з теплом у голосі промовив я, хоч я й був досі на неї ображений, але я її все ж таки ще кохав, і зараз, доторкнувшись до її думок, я зрозумів, що вона також кохає мене. Що найдивовижніше: за час, що минув від нашої останньої зустрічі, вона подорослішала, дуже подорослішала. - Іди до мене, бідолахо ти моє, - за мить я злегка похитнувся від удару дівчини об мої груди.

       —  Вибач, я була такою дурепою, вибач мені, будь ласка, - розплакалася відразу дівчина, обійнявши мене, - Я не розуміла, що робила. Я люблю тільки тебе і мені більше ніхто не потрібен.

       —  Я тебе теж люблю,- відповів щасливий я, після чого поцілував міцно дівчину,- Думаю, ми трохи затримаємося тут, я хотів би показати тобі наш корабель, особливо - свою каюту.

        —  Я не проти перевірити м'якість спальної капсули,- усміхнулася Маарі, вона буквально на очах розквітала і зараз реально була не проти провести найближчий час зі мною. 

         —  Тоді йдемо, не будемо гаяти час,- відповів я і підхопив Маарі на руки, допомагаючи собі телекінезом.

          —  Я так сумувала за тобою,- щасливо розсміялася Маарі, від її емоцій й мені на душі стало набагато легше. 

         Заблокувавши дистанційно флаєр, я швидко з дівчиною на руках дістався до своєї каюти, де буквально за пів хвилини звільнився від скафандра. А потім, немов голодний звір, накинувся на дівчину перед собою, але й вона була не проти такого розвитку подій.