Читати книгу - "(не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар"

Вона підлетіла до Хлої і подруги стали цілувати одна одну в щоки.

—  Поки ми будемо йти до палацу, я дещо тобі розповім щодо планів на сьогоднішній вечір. Будь готова, руденька.

— Так, я сьогодні не особливо схильна до авантюр, - почала вперто відмовлятися Вікта.

— Авантюри це по частині тих двох хлопців, тим паче навіть мені невідомо, куди Редді зібрався тебе відвозити, — прошепотіла Хлої, із захопленням оглядаючи квітучі незабудки.

"Що ще він надумав?" — подумки задалася питанням принцеса.

Мати Вікторії вийшла вперед, сяючи легкою посмішкою. Жінка зі щирою теплотою відповіла на привітання гостей і запросила їх вшанувати її величність королеву.

Маленька дама зі світлими кучериками, яка гордо підняла підборіддя, виявилася вельми жвавою особою. Її уважні хитрі очі оглянули майбутнього чоловіка онуки, відзначаючи вельми привабливі риси. Волелюбність, відображена в образах молодих чоловіків, оживила суворе обличчя посмішкою.

Принцу Алану вдалося організувати невеликий поміст для квартету зі скрипками і контрабасом, всупереч настановам матері.

Чоловік зітхнув із полегшенням, підходячи до своєї дружини.

—  Вирішив розбавити шум голосів класикою? — запитала Аланіс, беручи чоловіка під лікоть.

—  Ти ж знаєш, я терпіти не можу цю осину купу, тим паче, є ймовірність приходу нежданих гостей, — він уважно дивився, як Вікторія вмовляла Редкліффа піти потанцювати.

— Я сподіваюся, ти зараз мав на увазі батька і дядька Фейта? — мати Вікти звернула на нього свій погляд.

-— Не тільки, — буркнув у відповідь принц, піднімаючи голову вище.

Біля головного входу, віддавши управителю запрошення, стояли двоє високих чоловіків. Суворі, класичні фраки доповнювалися жорсткими метеликами, а темне волосся було покладене назад. На перший погляд вони відмінно зливалися в рамки присутньої знаті, проте один із них прийняв більш розслаблену позу, прибравши руку в кишеню штанів.

Редді зупинився в танці, щойно помітив своїх родичів, які увійшли.

— Що таке? — запитала стурбована Вікта, переставши посміхатися.

Вона подивилася в бік, куди б спрямований погляд її нареченого.

— Це і є твій батько з дядьком? — дівчина одразу відзначила схожі риси зовнішності та міміки облич. Мабуть, її майбутній чоловік успадкував від матері не так багато, інакше як пояснити таку разючу схожість.

—  Гадаю, мені варто привітати їх особисто, — крізь зуби промовив Фейт, проте маленька долонька Вікти сильніше стиснула його плече, а потім її теплі губи ледве відчутно поцілували його в підборіддя.

—  Ну вже ні, Редкліфф, — серйозно промовила Вікторія, — Ми підемо разом, щоб у разі непередбачених обставин я змогла вчасно пригрозити бабусиною вазою.

Редді залишалося тільки посміятися і перестати зайвий раз нервувати, бачачи пустощі в яскраво зелених очах своєї принцеси. Вони підійшли до чоловіків, які з виглядом бувалих поціновувачів стояли осторонь від загального натовпу аристократів і політиків.

Сер Робінсон кидав зацікавлений погляд у бік високого трону, на якому сиділа невисока королева. Вона вдавала небачений інтерес у бесіді з дружиною лорда Блеквуда, але насправді не спускала погляду зі своєї онуки.

— Отче, — Редді зупинився на припустимій у пристойному товаристві відстані й коротко кивнув головою у привітанні, — Ви зволили прийти вчасно. Як бачите, я вирішив зустріти вас разом із її високістю, — він рукою вказав на Вікторію, яка розправила плечі і злегка посміхнулася.

— Ваша високість, — Абель і Деміан поклонилися й по черзі поцілували дівчину в праву руку, — Неочікувана честь для нас познайомитися з Вами, — батько Редкліффа прийняв келих із червоним вином, запропонований офіціантом.

— Я теж рада нашому знайомству, сер Робінсон, — Вікта відмовилася від алкоголю, віддаючи перевагу ясності розуму в цей вечір.

— Я бачу, що пані королева перебуває в доброму здоров'ї, — вирішив продовжити світську бесіду дядько Деміан.

— О, можу запевнити Вас, вона багатьох із нас переживе з такою волею до життя, — Вікторія зовсім не помітила, як стало занадто тихо, хоча музика ще продовжувала грати. Навколо просто стихли голоси, а Хлої зі Славою теж перестали танцювати.

Дівчина бачила занепокоєний погляд подруги, спрямований на головний вхід до великої зали. Там не відбувалося зовсім нічого жахливого. Чергова гостя виблискувала блискітками своєї відкритої металевої сукні. Вона вигідно підкреслювала її розкішні форми, привертаючи увагу до сміливого вирізу декольте. Немов зміїна шкіра, тонка тканина струмувала по ногах, взутих у туфлі на високій шпильці. Яскравість майже червоного волосся різала очі, а такого ж кольору губи виділялися на витонченому обличчі.

Усередині Вікторії все похололо, тому що в незнайомці, яка наближалася до них, вона впізнала колишню наречену Редкліффа Фейта.