Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

- Ні, навпаки. Все на місце стало, - очі відвела, погляд сховала. - Може дітей і не матиму.

- Ото вже знайшла, щодо чого непокоїтись! Я б зараз на твоєму місці переймався лише тим, наскільки велику родину хочеш.  І не заводь свою сумні пісню про «не можу»!

Без упину казав, що вона мені потрібна незалежно від дурних її вигадок. Навіть якщо не вигадки, а правда – менше кохати не стану. Думав, вдалося заспокоїти, а бачу як її досі сумніви крутять.

- І що тепер тебе непокоїть? Є купа варіантів: ЕКЗ, всиновлення… Та то все кажу лиш для прикладу, бо все у нас вийде без сторонніх.

- Обіцяєш? – з сумною посмішкою запитала вона.

- Слово завжди тримаю. Спадок через дев’ять… Ні, вже через сім з лишком місяців отримаєш. Як часу не гаяти, то з невеликим розсинхроном і дитина буде. І так, більше місяця з тобою намарно витратили.  

- А дарчу тепер приймеш? – втулила запитання Яра, хитро споглядаючи.

Для вигляду подумав, очима по стелі поблукав.

- Ні, але завжди мріяв вдало одружитись. Навіть вже дарунок на весілля для тебе маю. Погодишся?

Три роки потому

Як швидко час летить! Стільки подій пережили, що і згадувати страшно. Зараз для людей моєї професії роботи багато. Не сказати, що високооплачуваної, та набагато важливішої за всі гроші світу. Довелось свою кохану дівчинку надовго полишити, навіть появу другої дівчинки пропустив. Он вона, моя красуня, мідяно-золотавим волоссям сонечко дражнить і мене змушує безкінечно зуби провітрювати, бо не можу припинити щасливо усміхатись. Скоро і третя моя улюблена жінка світ побачить, та тепер все роздивлюсь, ані хвилини цього дива не втрачу. І де ті всі страхи дурні Ярині поділися? Казав же – слово тримаю. Всі перестороги за приємними клопотами розчинилися. Сам досі не визначився, чи нестримно життю радіти, чи забобонно по дереву весь час стукати, щоб виборене щастя своє не зурочити. Сподіваюсь, що найстрашніші часи пережили, а чи все просто далі складеться – тільки Бог скаже. Та у нас все добре буде – відчуваю це. Не знаю як скоро, та знову їх полишу. Ненадовго, бо не можу без них. Та і хтось же має сімейні традиції продовжувати. У Райчуків вже котре покоління діти трійцями заходять. Тільки раніше все хлопці виходили, а я це зміню – тепер троє дівчат буде. То і на краще. Хлопці у нашій родині всі шалену вдачу мають, та моєму молодшому Яра дала шанс життя виправити. Звісно, довго погрожувала, що всі настанови Ігнатові виконає і його без спадку залишить. Насправді ж – поділилась щедро. Занадто, як на мене, та я ті гроші своїми ніколи не вважав, тому не заважав своїй дружині ними вільно розпоряджатися.

- Не знаю, чи таки подорослішає і порозумнішає твій родич, та на випадок якщо ні – матиме скарбничку, щоб було звідки на ринопластику гроші брати, - зі сміхом пояснила мені Яра.

Дем’ян отримав менше ніж хотів, та більше ніж сподівався, Яра отримала назад свій салон, а я прочухан, що потай його викупив. Та головне чим мене доля нагородила – всім, про що і мріяти не насмілювався, а тепер і не уявляю, як інакше могло статись.

КІНЕЦЬ

Дякую, що дійшли до фіналу! Не кажу «до побачення», натомість сформулюю так – до скорої зустрічі) Відчуваю, що історія одного білявого хлопця на ім’я Богуслав невдовзі буде написана, принаймні, за місяць планую почати публікацію. Поки ж – лишу невеличкий фрагмент для ознайомлення. Зустрічайте книгу «Не дарунок».

Кінець