Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"
- Жанр: 💙 Сучасна проза
- Автор: Інна Земець
- 526
- 0
- 03.11.23
📚 Ласкаво вас вітає ReadUkrainianBooks.com – джерело нескінченних пригод та відкриттів. Сьогодні ми відкриваємо для вас сторінки захоплюючої книги "Спадок з бонусом" від визнаної письменниці Інни Земець.
Про книгу: У цьому захоплюючому романі головний герой опиняється в самому серці сімейних таємниць. Після невдоволеного життя величезних міст він повертається до своєї рідної маленької деревеньки, де починається його захоплююча подорож у минуле. Із кожним відкриттям, з кожною виявленою таємницею, герой розкриває магію родинних зв'язків та сили спадщини. Ця книга – це не лише історія, але й відзеркалення внутрішньої сили та здатності віддати повагу своїм коріням.
Про автора: Інна Земець – це талановита українська письменниця, що підкорює читачів своєю неперевершеною майстерністю слова та здатністю відтворити відчуття та емоції персонажів. Її творчість – це запрошення у світ таємниць, де кожна сторінка – це новий світ, який варто відкрити.
🔍 Чому читати на ReadUkrainianBooks.com? Тут ви знайдете справжні скарбниці української літератури. Читання на мові оригіналу – це можливість відчути внутрішню суть та глибокий зміст творів українських авторів.
📘 Долучіться до нас та відкрийте для себе безмежні можливості спадщини та відкриттів у "Спадку з бонусом"! Поглибте своє розуміння родинних зв'язків та дізнайтеся, як важливо віддати належну повагу своєму минулому, оскільки воно наповнює наше сучасне життя сенсом і значенням.
Читати ще книги автора Інни Земець
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У повітрі витав неповторний аромат скандалу. Поки він був ледь відчутний, але те що відбудеться – безсумнівно. Я неспішно переміщувалась залою, час від часу зупиняючись біля гостей. Вони виголошували тости на честь іменинника, я весело сміялась і торкалась губами краю келиху. Цього брюту мені до кінця гулянки вистачить, бо лиш торкалась – не пила. Якби смачною вишневою наливкою частували, то не відмовилася б, але коли у гостей навіть помада коштує дорожче за чималий запас того напою, таке не подають. Гості розважались, я нудьгувала. Ігнат десь в іншому кінці кімнати з партнером про щось балакав, а до мене його молодший брат наблизився. Що ж, починається.
- Не набридло усміхатись? Чи вже добре звикла свою роль грати?
- Поки тебе не побачила - було трохи складніше, та тепер маю привід для щирого сміху. Корсет вже носиш, чи ще сам пузо втягуєш? – промовила я з чарівною посмішкою гієни.
Він був не кілька років старший за мене, а виглядав на всі сто. А може і на більшу вагу. Пузатий і мордатий, на відміну від мого чоловіка, який в свої п’ятдесят давав привід для заздрості підтягнутим тілом і здоровим виглядом.
- Мене дружина так не змотує, бо я її не купував для кардіо, - язвив опецьок обдаючи мене хвилями зневаги та презирства.
- А варто було б пошукати собі тренера - погано виглядаєш, Дем’ян.
Ігнат окинув кімнату поглядом і, побачивши свого молодшого брата поруч зі мною, рушив з місця. Скандал був неминучим, як і завжди відбувалось, коли всі члени цієї дружньої родини зустрічались в одному місці. Колись, з цікавості, глянула історію походження імені Дем’ян – от просто антипод у повному розумінні цього слова, геть йому не личить. А як кажу Деміен - одразу все стає на свої місця, набуваючи гармонії.
- Знову чубитесь? – Ігнат зупинився поруч нас і вклав руку мені на талію.
- Що ти? Просто обмінюємось люб’язностями, - відповіла йому я з усмішкою гієни. – Ти ж знаєш, твій брат приємна людина, ми з ним давно товаришуємо.
- Дем’ян, хоч сьогодні давай без цього, сам не соромся і мені не псуй настрій, - звернувся до брата Ігнат. - Не пий зайвого і до Ярослави не чіпляйся.
- Не повчай мене! Я і не маю твою ляльку поважати – нема причини.
- То просто не чіпай мене, - зашипіла я. – Чого приперся? Гостей навкруги повно, жінку свою в натовпі відшукай і до неї присікуйся.
Ігнат з роллю рефері завжди погано справлявся, кілька фраз - його максимум, перебалакати нас йому ніколи не вдавалось, а достукатись до Дем’яна взагалі марна справа.
- Все думаю, скоро він тобі набридне чи занадто комфортно? – не спинявся молодший. - Паразитуєш із задоволенням?
- Про гельмінтів ти добре згадав, як тебе бачу – одразу про них думаю, - голос ще не підвищувала, а бажання вже було майже нестримне. – Ти як ніхто знаєш добре, як соки з людини смоктати.
- Даремно на мене проектуєш, то твоя професія, а не моя.
Дем’ян зробив великий ковток з бокалу і почав набирати повітря в легені для продовження неприємної бесіди, але почути чим почастує далі не вдалося.
- Все, годі! – Ігнат таки не витримав. – Ідіть за мною – дещо сказати хочу!
Мене він за руку потягнув, а Дем’ян сам за нами в кабінет пішов.
- Зачини за собою двері, - рявкнув Ігнат брату і мене відпустив. – Ти мені набрид гірше бородавки! Роботу тобі дав, хоч і толку від того як з козла молока, та коли що просиш – не відмовляю, то чим тобі так моя дружина підпікає?
- Не люблю хижачок! – підвищив голос молодший.
- Конкуренції боїшся? - влізла я.
- Обидва замовкніть!
Розійшовся Ігнат, аж по столу кулаком стукнув. Я тихо під ніс собі хмикнула і невеличкий ковток з келиху зробила – фу, несмачне, ніколи не звикну то тих кислих бульбашок вишуканих.
- Якщо боїшся, що через дружину крантик грошового потоку зміліє – і правий і помиляєшся. Правий, що перекрию, але не через неї – сам це заслужив. Більше по допомогу до мене не приходь, бо ти вже давно переріс часи стипендіальної підтримки! І якщо сподівався, що скоро спадок отримаєш – отямся і викинь такі думки. Ні скоро, ні з часом на те не розраховуй! Тебе в моєму заповіті вже нема!
- А хто ж тоді є? Оця?! – захлинувся подивом і слиною опецькуватий братець.
- Не смій так про мою дружину казати! Все до копійчини їй і своїй дитині залишу!
Здивував всіх Ігнат. Дем’ян зблід, а я тим ковтком єдиним вдавилась – міг би мене спочатку попередити, що я вагітна. Молодший ще трохи в хамелеона пограв, змінюючи колір від сірого через зелений до багряного і вилетів з кімнати голосно за собою дверима ляснувши.
- Ігнат, що за вигадки? Яка дитина? – так келихом об стіл грюкнула, що ледь ніжку не відбила.
- Вибач, саме по собі вирвалось, - Ігнат втомлено хитав головою і масажував скроні. - Та хай мрії свої забуде! Може і не дарма так сказав – ідея таки не погана.
- Це ще звідки взялось?! - сказала я і хотіла продовжити, та в двері постукали і на порозі партнер чоловіка з’явився.
- Дем’яна щойно проводив. Чого він звідси як з пекла тікав? - він прикрив за собою двері і підійшов до нас ближче. – Навіть дружину свою забув з собою забрати.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спадок з бонусом, Інна Земець», після закриття браузера.