Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya 📚 - Українською

Читати книгу - "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель" автора with love anellaya. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 94
Перейти на сторінку:

-Знаю.- Ніко обережно провів рукою по її щоці.- Але ніхто не знає до чого треба бути готовим. Навіть я. 

-Я повинна вибачитись чи прикінчити тебе при першій ж можливості?- Мірабель посміхнулася.

-Сумніваюсь, що тобі вдасться, однак можеш спробувати.- Його сміх луною пронісся над долиною.- Але вибачитися буде простіше.

-Гаразд.- Бель прочистила горло.- Вибач, що ти не удостоїв мене такої честі розповісти правду і змусив ненавидіти тебе за те, що сталося з Вієро. 

-Ти безнадійна.- Він закотив очі.

-Справді?- На її обличчі розквітла задоволена посмішка.- Але чомусь від такої, як я, залежить якесь майбутнє Елемстоуна. 

-І зарозуміла.- Додав Святий. 

   Неподалік щось засяяло. Мірабель озирнулася на Лелейн, яка направляла Ксифос на Вієро. Той перетворився на напівпрозору душу і на мить серце Бель стиснулося від усвідомлення того, що він мав страждати через неї. Лелейн опустила зброю і подивилася на Бель, в очах якої пірнали смуток і жаль. Але неочікуваний гучний шум нагадав їм, що вони ще досі у підступній грі Проклятих. Небо вкрилося бурштиново-помаранчевими цятками, схожими на іскри вогню, а потім завмерло від знайомого голосу. 

-Нарешті і я вас побачив.- Це був Рен, найгірший з усіх Проклятих по словам Нани. 

   Його не було видно так само, як Ши. Лише голос, який мав диктувати правила. 

-Щось довго ми чекали на тебе.- Заговорила Лелейн.- На відміну від інших Проклятих. 

-У нас виникли невеличкі розбіжності у баченні останнього випробовування.- Пояснив Рен.- Схоже, на Кіна подіяли ваші плаксиві слова про добро. Та, врешті, він завжди був зрадником і плаксою.

-Це вже маленька перемога.- Лелейн посміхнулася.- Не такі ви вже і могутні, якщо на вас подіяли слова звичайних елемстоунців. А ще ми на останньому рівні, тому шансів у вас точно немає. 

-Хтось хоче пошкодувати, що взагалі зв’язався з нами?- Мовив Рен.

-Минуле випробовування загартувало мене на такі погрози.- Відповіла Лелейн.- Гірше ви вже не зробите. Особливо йому.- Вона подивилася на Вієро. 

-Не треба. Не провокуй його.- Почувся шепіт Мірабель, яка спробувала заспокоїти її.- Виберемося звідси і ти забудеш про це, як про найгірший кошмар.

-Не можу навіть чути їх.- Зізналася Лелейн, ховаючи від Бель очі.- Мене розриває від люті до себе і страшенної несправедливості у цьому клятому світі. Я переконую себе, що мала вчинити так з Вієро, але… Я не знаю. Я вже нічого не знаю.

-Інколи нічого не знати – єдиний спосіб не помилитися.- Святий взяв її руку у свою, зазирнувши у самі очі.- Не картай себе за це. Він обрав такий шлях. І Він повірив тобі. Він захистив і врятував всіх. Не знецінюй власні зусилля заради тої справедливості, якої немає, але обов’язково з’явиться завдяки таким сміливим людям, як ти. 

-Ти справді так думаєш?- Тихо запитала Лелейн.

-Звичайно.- Ніко посміхнувся.- Що б ми робили без твоїх знань міфології? Що б ми робили без твоєї допомоги у Летючих Лісах? Що б ми робили без тебе і твого щирого бажання боротися на стороні добра? 

   Лелейн ніколи не чула таких слів підтримки і не очікувала, що це справді допоможе. Або, можливо, справа була у тому, хто казав ці слова. В будь-якому випадку, вона вперше зрозуміла, що знаходиться серед правильних людей і, як не дивно, у правильному місці. Лелейн не втрималася і обійняла Святого, намагаючись втримати сльози.

-Дякую…- Сказала вона особливо тоненьким голосом.- Це було так важливо для мене. 

-Я завжди буду з вами.- Відповів Ніко.- На стороні моїх маленьких сміливих янголів. 

-Я зараз розплачусь.- Загримів Рен.- Як це мило… - В його словах почулися знущання і сміх.- Хоча кого я обманюю… Це було жахливо. 

-Ми чекаємо на правила і більше ніколи не хочемо чути цей дратуючий заздрісний голос.- Мірабель подивилася на свічки.- Ви вже програли. Приємно усвідомлювати те, що найвідданішому слузі Смерті доведеться сповістити про поразку. 

-Я вас зовсім не розумію.- Відповів Рен.- Невже в Елемстоуні прийнято злити тих, в чиїх руках ваше життя?

-Аж ніяк.- Промовила Бель.- Ті, в чиїх руках було наше життя, вже давно не з нами. Але не можу не погодитись, в Елемстоуні багато що відрізняється від тутешніх законів. 

-Ця розмова триватиме вічність, якщо ти не скажеш де нам шукати ключ просто зараз.- Втрутився Святий. 

-Ви мені набридли.- Голос Проклятого став тихішим.- Коли піде вогняний дощ, а свічки постануть у вигляді заплутаних стін, тоді і випаде можливість знайти ключ. Але будьте обачними, мої любі. Ви у моїй грі. А це вже вирок для багатьох. 

-А двері?- Запитала Мірабель.- Двері з’являться самотужки чи ми повинні щось для цього зробити?

   Відповіла, власне, на її запитання лише мертва тиша. Проклятий зник, лишивши їх серед незрозумілих загадок і заплутаних підказок. Якщо так можна було назвати його останні слова. 

-Хтось мене чує..?- Повторила спробу Бель, але цього разу теж безуспішно.- Щоб у тебе всі свічки позгасали.- Сказала вона розлючено до порожнечі, переводячи погляд на інших.

-Напевно, його впевненість похитнулася.- Припустила Лелейн.- Як байдуже…- Вона наблизилася до Вієро, який досі не прийшов до тями.- Що нам робити?

-Думаю, ми маємо розділитися.- Запропонувала Мірабель.- Нам не відомо ні про ключ, ні про двері, тому якщо будемо їх шукати одночасно, впораємося швидше. 

-Як щодо нього?- Лелейн поглядом вказала на Вієро.

-Йому нічого не загрожуватиме без фізичного тіла, чи не так?- Поцікавилася Бель.

-Так, але хіба розумно залишати його одного?

-Зробимо так,- мовив Святий.- Лелейн, як і планувалося, зостанеться з Вієро і по можливості допомагатиме Мірабель. Ми не знаємо, що саме на нас чекає, тому треба бути готовими до всього. Я спробую знайти двері, а потім допоможу з ключем. 

-Добре.- Бель вдивлялася вглиб безкрайої палаючої долини.- Що можуть значити вогняний дощ та заплутані стіни із свічок?

1 ... 70 71 72 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya », після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вода і камінь. Книга 3. Мірабель, with love anellaya "