Читати книгу - "Білявки все ще не помирають наодинці, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

     - Стривайте, що Ви сказали? – Перепитала Фані. 

     - Якщо чесно, - відповіла Вероніка, - вони розмовляли французькою, а я краще англійську розумію.  Але Трістан потім щось казав про забобонних дівчат, що вірять у парі. – Фані та Павло перезирнулися. – Він тоді був дійсно дуже сердитий, а тоді зробив мені пропозицію. Навіть не став зі стільця! Але він одразу сказав, що розуміє, що мені треба подумати. І потягнув мене до ювелірного. Трістан сказав, що хоче купити мені обручку, яку я можу не повертати, якщо ми розійдемося. Може, він відчував, що помре і хотів хоч щось зробити для мене? До речі, мені здається я бачила в ювелірній крамниці Вас, - вона звернулася до Фані. – Але Ви тоді були з якимось смішним хлопцем, здається з тих, як їх… гуннів.

    - Готів, - смикнувся Павло.

    - Що? – Перепитала Вероніка. – А, точно я постійно плутаю ці доісторичні племена. Але Ваш хлопець гарніший, - сказала вона довірливо Феофанії. Павло наступив дружині на ногу, бо вже відчував, як вона каже: «О, це не мій хлопець…».

    - Розкажіть детально, як ви провели його останній день, - попросив пан Сміт.

    - Ну, об одинадцятій він заїхав за мною на таксі. Ми відвідали Софію Київську. Йому там дуже сподобалося і він, - вона схлипнула, - сказав, що це шикарний матеріал для його нового бестселеру. Потім ми пішли у літнє кафе. Трістан вів здоровий спосіб життя, тож замовив собі салат з різної городини. Здається, там була навіть ботвина буряку. Мені він замовив картоплю фрі та стейк з лосося. Трістан вважав, що я занадто худа.

      Павло подумав, що канадські письменники занадто егоїстичні. Він би, тобто Павло, кохав свою дружину за будь-якої її ваги, аби вона могла сама пересуватися (це, звичайно не поширювалося на ситуації коли не дай Боже! – Фані захворіла).

    - Ось, - Вероніка показала фото їжі, - ми їх зробили для соціальних мереж. Трістан сказав, що салат трохи дивний на смак. Мабуть, у них в Канаді надають перевагу майонезу, а у нас оливковій олії.

    - Стривайте, - дуетом сказали Фані та Павло, - у салату був дивний смак?

    - Ну, я не певна. Може, я все це собі додумала потім. Але я точно пам’ятаю, що Трістан був незадоволений, що офіціантка вилила на себе цілий флакон парфумів. Він ще казав, що за таке потрібно звільняти, бо у нього була алергія на штучні запахи.

    - О, - сказала Фані. – Я його добре розумію. У мене колись була викладачка, яка теж виливала на себе тони парфумів. Поки я здала усний іспит, чхала разів сто.

    - А моя подруга, та яка завагітніла у шістнадцять, - посміхнулася гарною, але сумною посмішкою Вероніка, - казала, що краще з’явиться у публічному місці голою, ніж без парфумів.

    - О, у мене теж була така однокурсниця, - почала Фані, але її підступний чоловік вирішив перервати цей безцінний обмін плітками про парфуми:

     - Як виглядала та офіціантка?

     - Та я навіть на неї не дивилася, - знітилася Вероніка. – здається, звичайна офіціантка. Але я її радше б віднесла до худих, ніж до повних. Потім ми на катері їздили Дніпром, річкою. А тоді натрапили на карету та їздили центром. І тоді я відчула себе справжньою принцесою. Але за пів години Трістану стало зле і він…

    - Ну-ну, - сказала Фані, - не думайте про погане. Може, йому краще там, на Небесах.

    - Мабуть, він відродився вже у тілі щасливої дитини щасливих батьків, - сказала Вероніка. Павлові стало зрозумілим, що дівчина вірила у реінкарнацію.

     Пан Сміт напросився на візит до вбиральні, цілком слушно припускаючи, що Вероніка більше розкриється Феофанії, як представниці своєї статі. На жаль, нових шокуючих повідомлень не було. А Фані вирішила, що робота бухгалтера не така вже страшна, порівняно із працею психолога. Втім, вона записала назву того кафе та здобула фото того, що їла Вероніка та її померлий наречений того дня. А ще фото карети. Але, як у кареті можна було отруїти пана Трістана, не було зрозумілим.

     - Бачу, - сказав Павло, прощаючись із Веронікою перед будинком, - Ваші сусіди полюбляють слухати музику, аж занадто гучно.

     - Це - мама Аніт Сірк, - здригнулася дівчина. – Вона вже третій день влаштовує вечірки. Може, вона в такий спосіб прагне забути про втрату доньки? До фортеці вам туди.

     - Або, - припустив Павло, вставляючи ключ запалювання, - вона свою доньку і замовила. Ти помітила, що у цій справі теж з’явилося парі?

     - Так. І я готова спалити свій смарагдовий костюм, якщо це не донька Хелена замовила нещасного пана Трістана.

    - Твій смарагдовий костюм  вилетів з обігу ще в Умані, - нагадав підступний чоловік, - але я з тобою згоден. Як гадаєш, там була наперстянка, у цьому салаті?

    - Наскільки я можу судити зі світлини, що мені надіслала Вероніка, городина дрібно порізана, тож однозначної відповіді я дати не можу. Допитати офіціантку, ми навряд зможемо, бо вона там була саме для того, щоб дати останню городину пану Трістану. І тут запитання, чи це була наймана невинна офіціантка, чи це був все той же трансвестит, можливо пан Сергій?

    - Або ж, - припустив Павло, - пані Швець пішла у ва-банк, чи круте піке. Слухай,  може вони заснували цю агенцію, щоб вибивати гроші у законних спадкоємців?