Читати книгу - "Це не солодке кохання, Катерина Мединська "

- Будь ласка, не починай. Тільки не зараз.

Олег, з похмурим виразом обличчя, повільно наблизився до неї, його подих торкнувся її обличчя. Він був у сум'ятті, охоплений суперечливими почуттями. З одного боку, він глибоко в душі розумів, що рішення Ганни правильне, адже їхні стосунки справді котилися навскіс, туди, де починаються самі лише проблеми й скандали. З іншого боку, його серце рвалося на частини, він хотів відкинути всі сумніви та заборони, міцно обійняти Ганну і поцілувати з такою палкістю, щоб усі думки про втечу з його життя випарувалися.

Але його розум, змучений турботою про сина, не дозволяв йому піддатися імпульсу. До того ж він співчував Ганні, розуміючи, що вона діє виключно з любові до дочки.

- А як щодо того, щоб просто забути про все на світі й розчинитися в цій ночі? - хрипло прошепотів Олег, не зводячи з Ганни палкого погляду.

Вона затамувала подих, відчуваючи, як неминуче наближається його поцілунок. У її пам'яті ожили юнацькі мрії про те, як одного разу гарний, розумний і успішний чоловік, уособлення мужності й сили, закохається в неї так сильно, що любов його зуміє зламати всі перепони.

Але роки взяли своє. За плечима Ганни вже був солідний життєвий досвід, який навчив її гіркої правди: чоловіки у стосунках егоїстичні, мінливі, непостійні та суперечливі. І рано чи пізно, якою б солодкою не здавалася казка, вона неминуче перетвориться на розчарування.

Але, всупереч здоровому глузду, в глибині душі Ганна жадала цього поцілунку. Жадала Олега Громова з усією пристрастю своєї розчарованої жіночої душі.

"Усього лише одна ніч," - промайнуло в її голові. "Після неї кожен піде своєю дорогою."

Піддавшись спокусі, вона заплющила очі, готова пірнути в безодню забороненої пристрасті.

Їхні губи з'єдналися в ніжному, тендітному поцілунку, наповненому невисловленими словами. Олег завжди вгадував її бажання, і вона знала, що він відпустить її, якщо вона того забажає.

Але замість цього її руки обвилися навколо його шиї, притягуючи його ближче. Поцілунок став палкішим, пристраснішим, і всі їхні сумніви та страхи розчинилися в цьому вихорі емоцій.

Час завмер, ніби хтось натиснув кнопку паузи. Залишилися тільки вони двоє, загублені в лабіринті своїх почуттів.

Олег відірвався від поцілунку, взяв у долоні її обличчя і, задихаючись від хвилювання, що охопило його, прошепотів:

- Скажи, цей поцілунок не на прощання? І ти згодна провести зі мною цю ніч?

У його голосі звучало благання, надія, а в очах палав вогонь пристрасті.

________________