Читати книгу - "Після зради, Верона Дарк"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— На землю! Зброю кинь! — гримнув один із них.
Макаров вагався, але побачив, що шансу вже немає. Він кинув пістолет і підняв руки, мовчки.
Поліцейські накинули на нього наручники. В його очах читалася не злість — поразка. Він програв. І сам це розумів.
---
Адріана обережно клали на ноші. Його обличчя було блідим, губи — синіли. Кров просочувала пов’язку, якою охоронець притиснув рану. Він непритомнів.
— Адріане, ні! — Ніка кинулася до нього, схилилася над ним, тримаючи за руку. — Прошу, лишайся зі мною… чуєш? Ти не маєш права йти зараз! Не після всього!**
Сльози текли по її щоках, голос зривався. Вона стисла його долоню, мов хотіла передати частину своєї сили.
— Я тебе люблю… Я зраджувала себе, але ніколи не переставала тебе кохати…
Один із медиків лагідно відтягнув її, щоб дати місце.
— Ми зробимо все, що можемо. Йому потрібно негайно до лікарні, — сказав він.
Ніку посадили в машину швидкої поруч з Адріаном. Вона не відпускала його руки, постійно повторюючи:
— Живи. За нас. За любов. Живи…
Світ за вікном мерехтів червоним та синім світлом сирен. Усе здавалося нереальним. Але в її серці бився тільки один ритм — спасти Адріана.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Після зради, Верона Дарк», після закриття браузера.
