Читати книгу - "Володимир"

Княгиня Юлія, що, либонь, замучилась у тісній комірчині під насадом, жадібно дихала свіжим дніпровським повітрям, дивилась удалину, де на тлі голубого неба вимальовувались обриси гір, стін города Києва.

- Так краще, - відповідаючи на власні, либонь, думки, промовила вона. - Ні, я не могла далі бути в Києві... Та й чого? Дуже добре, патрикію Феодоре, що ти взяв мене, - вони ніколи не взнають, де я.

- А все ж, княгине, - сказав купець, - краще було б, аби ти їхала до Константинополя. Я певен, що тебе достойно зустрінуть і приймуть у Великому палаці.

- Ні, ні, - рішуче заперечила вона. - Я не хочу бути в Константинополі й туди не поїду... Ми домовились, патрикію, ти даси мені в гирлі Дніпра хеландію, на яку я покладу свої добра, даси надійну охорону, що одвезе мене в город Херсонес.

- Воля твоя, княгине, - промовив Феодор. - Я зроблю все, як ми домовились; через два тижні ти з своїми добрами будеш у Херсонесі.

Вітер дужчав, хеландії швидко летіли вперед, вдалині, позаду, ледь вгадувався город Київ.

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

1

І от купець Феодор знову в Константинополі, навантажені всіляким добром хеландії його стали на Суді, кілька днів раби вивантажували з них і везли на константинопольський двір купця Феодора хутра, меди, горючий камінь.

Проте вдома це вже не тільки купець, дізнавшись про його приїзд, проедр одразу ж запрошує патрикія Борея до Великого палацу, довго розмовляє з ним.

Проедр Василь дуже цікавиться Руссю, розпитує про Київ, землі й городи, князів.

- Між двома князями Русі - київським Ярополком і новгородським Володимиром - була велика війна. Князь Ярополк убитий, нині в Києві й на всю Русь є один князь - Володимир.

- Він син Святослава?

- Так, він син Святослава й рабині... Проедр здригається.

- І пішов, либонь, у свого батька?

- Мабуть, що так... У Києві християни моляться потай, князь Володимир зробив біля города требище всіх богів.

- І йому нині підвладні всі землі?

- Ні, проедре! Війна на Русі привела до того, що деякі землі відмовились платити Києву дань, в цей же час, як тобі, мабуть, відомо, Польща захопила чимало руських городів, там, чув я, є й німецькі рицарі - проповідники папи римського.

- Папа Бенедикт і імператор Оттон поспішають, - незадоволено буркотить проедр. - Чого ми не змогли зробити, вони вже встигли... А що робить Володимир?

- Він збирається йти війною на Польщу, землі, які відпали, також треба повернути.

Проедр витирає шовковою хусткою спітніле чоло.

- Наше щастя в тому, що вони будуть ще гризтися між собою. О, коли б вони сварилися більше, довше, - в цьому наш порятунок.

Але він одразу й замовкає, - негоже розповідати все купцеві, проедр хоче дізнатись у нього більше новин про Русь.

- А як наша дівиця Юлія? - цікавиться проедр.

- Царівна? - сміється Феодор.

- Царівна з Перу, - сміється й проедр.

- Дівиця Юлія зробила все, що мала зробити, - відповідає Феодор, - і, либонь, ще може дещо зробити.

- Що саме?

- Вона народила сина.

- Від князя Ярополка?

На обличчі Феодора блукає загадкова посмішка.

- У Києві всяк говорять про цю дитину - одні називають її сином Ярополка, інші кажуть, що вона від Володимира, - син двох отців.

- Почекай, патрикію! Юлія була жоною князя Ярополка, а князь Володимир...

- Князь Володимир має іншу жону, але після смерті Ярополка полюбив Юлію.

- Тоді нині його жона Юлія?

- Ні, до нього незабаром приїде перша жона, а Юлія залишила Київ.

- Надіюсь, ти не привіз її до Константинополя?

- О ні, проедре, коли б вона навіть просила, я не повіз би її сюди... На одній з моїх хелавдій Юлія попрямувала до Херсонеса.

- Це добре, нехай сидить там... А син її з нею?

- Ні, він залишився в Києві й живе при дворі князя Володимира.

- Син нашої жони Юлії живе при дворі князя Володимира? Це добре, патрикію Феодоре. За цю дитину нам варто поборотись. І про Юлію слід пам'ятати. Ти, Феодоре, скоро повернешся до Києва?

- Скоро, проедре.

- Пам'ятай про сина Юлії. І про Володимира ми мусимо все знати... Я надіюсь, дуже надіюсь на тебе, патрикію...

2

Проедр Василь немарно так докладно розпитував патрикія-купця Феодора про Русь - становище в імперії чимдалі важчало, проедр боявся за власну долю, життя.

Темна грозова хмара вставала з півдня, де в Малій Азії оголосив себе імператором Вард Склір.

Проедр Василь знав цього полководця - він ніколи не діяв наогляд, а повільно збирав сили, підкрадався до ворога, умів обрати найкращу годину й нападав, як буря.

Нині, оголосивши себе імператором, Вард Склір не з'являвся на берегах Босфору, але проедр Василь знав, що він збирає в Малій Азії сили, рано чи пізно піде на столицю імперії.

Непокоїла Константинополь і найближча сусідка - Болгарія. Візантії доводилось тепер розплачуватись за те, що імператор Никифор Фока порвав мир з Болгарією й оголосив їй війну, за те, що він же накликав руського князя Святослава покоряти болгар, - русів і болгар він не посварив, навпаки, гнів їх разом обрушився на Візантію, імператору Іоанну Цимісхію надто дорогою ціною довелось купувати мир з князем Святославом.

Єдиним, либонь, чого домоглась Візантія, було те, що Болгарія лежала розірвана навпіл - землі її над Руським морем аж до Дунаю і над морем Егейським до Ларисси захопила імперія, болгарам залишились тільки гори й полонини - Західна Болгарія.

Проте саме ці гори й були грозою для Візантії: туди йшли всі болгари, яким не було життя під ярмом імперії, там чабан покидав полонини й брав у руки лук, там ратай залишав у борозні рало, витягав з піхов меч...

Їх вели проти Візантії охридський коміт Микола Шишман і сини його Давид і Мойсей, їх не стало, але жили, збирали нескорених болгар два інші сини Миколи - Самуїл і Аарон.

Війська Самуїла й Аарона рушили, перед вів Самуїл, що переможно захопив усю Фессалію, взявши Солунь, Лариссу, він виходить на берег Егейського моря, а Аарон нищить загони акритів у Македонії, загрожує Філіпполю.

3

У Константинополі вчиняється переполох. Далеко до Малої Азії, але всім відомо, що там підняв повстання й оголосив себе імператором