Читати книгу - "Іліада. Одіссея"

31] До кораблів до ахейських учвал понесли його коні.

32] Є у глибокому глибі морському печера велика

33] Між островами Тенедом та Імбром суворо-скелястим.

34] Стримав там коней своїх Посейдон, землі потрясатель,

35] Випрягши їх з колісниці, божистого дав їм оброку

36] їсти й на бистрії ноги їм пута наклав золотії, -

37] Що ні порвать, ні розбити, - щоб, стоячи тут же, на місці,

38] Ждали державця, а сам подався до стану ахеїв.

39] Вої ж троянські навально, як полум'я буйне, як буря,

40] Ректору вслід, Пріамідові, рушили всі з безустанним

41] Криком і шумом шаленим у певній надії ахейські

42] Взять кораблі й до ноги перебить оборонців хоробрих.

43] Та Посейдон-земледержець, могутній землі потрясатель,

44] Вийшовши з хлані морської, бадьорість підносив аргеям;

45] Постать Калхаса прибравши і голос його неослабний,

46] Передусім він Еантів гукнув і без того хоробрих:

47] «Ви лише двоє, Еанти, врятуєте військо ахеїв,

48] Не про страхітливу втечу, про міць пам'ятаючи власну.

49] В іншому місці в бою троянських я рук не боявся б

50] Непереборних, хоч юрми їх мур перейшли наш великий,

51] Всіх-бо їх зараз зупинять красивоголінні ахеї.

52] Але страшенно боюсь, щоб не скоїлось з нами нещастя

53] Там, де подібний до полум'я, провід веде навіжений

54] Ректор, тим гордо-пишний, що син він»могутнього Зевса.

55] Хай же на серце і вам покладе із безсмертних хто-небудь

56] Твердо стояти самим і інших в бою укріпляти.

57] Від кораблів бистрохідних його, войовничого, швидко

58] Ви відігнали б, хоч би й бадьорив його сам олімпієць».

59] Мовивши так, земледержець, могутній землі потрясатель,

60] Берлом ударив обох і надав їм потужної сили,

61] Й стали гнучкі в них суглоби, невтомливі руки та ноги.

62] Сам же, немов бистрокрилий той яструб, що, знявшись з високих

63] Скель, лише козам доступних, на крилах повисне в повітрі,

64] Щоб у погоні за птахом якимсь на долину упасти, -

65] Так Посейдон відлетів од них швидко, землі потрясатель.

66] Бистрий Еант, син Ойлеїв, тоді упізнав його перший

67] І до Еанта звернувся, що був Теламонові сином:

68] «Мабуть, Еанте, це хтось із богів, що живуть на Олімпі,

69] Постать прибрав віщуна й при човнах нам наказує битись, -

70] Не боговіщий Калхас, що з пташиного льоту віщує.

71] З руху гомілок його, по слідах його ніг я іззаду

72] Легко впізнав, хто відходить, - неважко богів упізнати.

73] В грудях-бо любих у мене також стрепенулося серце,

74] Більш ніж коли воювать воно й з ворогом битися прагне.

75] Ноги і руки над ними бажанням до бою палають».

76] Відповідаючи, так йому мовив Еант Теламоній:

77] «В мене так само до списа жагою тремтять уже руки

78] Непереборні, і сила зростає, і ноги на місці

79] Встоять не можуть. Хоч би й сам на сам я битись готовий

80] З Гектором, сином Пріама, що прагне до бою шалено».

81] Так один з одним тоді розмовляли вони між собою,

82] Раді сназі бойовій, що бог поклав їм на серце.

83] А земледержець тим часом бадьорість будив у ахеїв,

84] Що спочивали позаду біля кораблів своїх бистрих.

85] Зовсім охляли в них любі тіла від тяжкої утоми.

86] Смуток жахний їм серця огорнув, як троян вони вздріли,

87] Що звідусіль через мур їх великий прорвались юрбою.

88] Це споглядаючи, сльози вони із-під брів проливали,

89] Не сподівались-бо лиха уникнуть. Але земледержець,

90] Легко в їх лави ввійшовши, зміцнив їх в могутні фаланги.

91] Перших він Тевкра й Леїта закликав, до них підійшовши,

92] Потім бійця Пенелея, за ним Деїпіра, й Тоанта,

93] Ще й Меріона гукнув з Антілохом, закличників бою.

94] їх підбиваючи в січу, він слово їм мовив крилате:

95] «Сором вам, молодь аргейська! А я сподіваюся, що, взявши

96] Участь в бою, ви нашим дасте кораблям порятунок!

97] А якщо будете ви небезпеки війни уникати,

98] То настає, видно, день, коли від троян ми загинем!

99] Горе нам! Диво велике на власні побачив я очі,

100] Диво страшне, що, гадав я, повіки йому не здійснитись.

101] До кораблів наших ринуть трояни, які ще недавно,

102] Наче ті лані були полохливі, що бродять по лісі,

103] Кволі, безпомічні зовсім, себе захистить неспроможні,

104] Здатні в поживу лише леопардам, вовкам та шакалам.

105] Досі й трояни не важились стать проти сили ахеїв,

106] Проти могутності рук їх вони виступати не сміли.

107] Нині ж від міста далеко, біля кораблів, вони б'ються

108] Тільки з провини вождя і недбалості вашого війська, -

109] Гнівне на нього, воно кораблів своїх бистрих не хоче

110] Оборонять і воїв дає біля них убивати.

111] Але хоча таки справді провинний у лихові всьому

112] Є лиш Атрід, герой Агамемнон широкодержавний,

113] Що бистроногого сина Пелея так тяжко зневажив, -

114] Нам через це ухилятись від бою ніяк не годиться!

115] Отже, поправмось мерщій! Виправні серця благородних.

116] Дуже негарно-бо вам забувать войовничу відвагу,

117] Найсміливішим з ахейського війська! Не сперечався б

118] З мужем я тим, що з кривавого поля війни утікає

119] Із боягузтва. На вас же я цілим обурений серцем.

120] Ох і ледачі! Ще й гіршого ви тут наробите лиха

121] Через недбалість свою і на себе накличете, певно,

122] Сором і осуд людський! Починається битва велика!

123] Біля самих кораблів гучномовний вже Гектор воює

124] Дужий, він браму розбив і зірвав з неї засув великий!»

125] Так підмовляючи, дух земледержець підносив ахеям.

126] Біля Бантів обох тоді стали збиратись фаланги

127] Дужі, що ані Арей їм нічим би не міг докорити,

128] Ані Афіна, що кличе до бою. Добірні, найкращі

129] Воїни тут на троян і божистого Гектора ждали -

130] Спис біля списа, щиток при щитку нерозривно зімкнуті,

131] Щит до щита, шолом до шолома й до воїна воїн.

132] Гребені тих конегривих шоломів стикались при кожнім

133] Русі, так щільно один біля одного вої стояли.

134] Грізно щетинились гострі списи у долонях відважних

135] Воїв, - вони уперед поривалися, прагнучи бою.

136] Лавами йшли і трояни. Сам Гектор їх вів за собою, -

137] Рвавсь уперед він,, як камінь округлий, що з