Читати книгу - "Дамір, Iрина Давидова"

Того вечора Дамір довго вибачався за свою помилку, знаходячись між моїми ногами. Поруч з ним я ставала розв'язною й пустотливою дівчинкою. Але, зізнатися чесно, мені це дуже подобалося, приємно було знаходитися поруч з ним розкутою. Йому теж подобалося моя поведінка, а це означало, що все саме так, як повинно бути. В інтимному плані ми шалено підходили один одному і готові були годинами не вилазити з ліжка.

Наступного ранку мій чоловік влаштував мені чудовий сніданок, приготований своїми руками. Я ж, в свою чергу, не раз дякувала йому тим же, бажаючи показати, що теж дещо вмію. Готувати на кухні, що обладнана найсучаснішою технікою, виявилося справжнім задоволенням. Свіжі морепродукти, паста, фрукти, овочі, мій улюблений соус песто і, звичайно ж, сир. А ще неймовірне розмаїття салатів, які можна приготувати за п'ять — сім хвилин з різними соусами. Відкриттям стала якість молочних продуктів, особливо йогуртів, все було настільки смачним, що хотілося привезти з собою на Батьківщину. А одного ранку, я вирішила порадувати Даміра сніданком у ліжко, і поки він спав, тихенько вилізла з його обіймів і пішла готувати запіканку з рікотти з персиками до свіжозвареної кави. Про це я не пошкодувала, тому що чоловік дякував мені за сніданок практично весь день і виповзли зі спальні ми тільки під вечір — втомлені, але задоволені.

Декілька разів ми вибиралися на місцевий рибний ринок, який виникав, мов з нізвідки, на одній з вуличок містечка два рази на тиждень. І безслідно зникав вже до сієсти, залишаючи після себе чистоту і порядок. Там ми купували просто гігантські креветки по двадцять євро. Після приготування я розуміла, що вони просто божественні ласощі — м'ясисті, соковиті і солодкі. Пальці з’їсти можна.

Крім креветок ми купували рибні стейки для барбекю, дорадо, яке місцеве населення називало сібас, і ще багато різної смакоти.

Пляжі на Марині вже були порожні, оскільки для італійців сезон закінчився, але температура води була вище двадцяти градусів. Ми кожен день з Даміром гуляли берегом, було так приємно пройтися кромкою вздовж лінії моря, слухаючи шум прибою і крики чайок, а також спів птахів, що долітав із зелені дерев. Тримаючись за руки, спостерігали за сонцем, що сходить, промені якого створювали захопливі світлові ефекти. Поєднання косих сонячних променів, відблисків моря і хмар на небі, малювало фантастичну мальовничу ранкову картину морського пейзажу. Іноді, дорогою додому, нам траплялися поодинокі перехожі, але частіше за все було безлюдно і чарівно. Одного разу ми все-таки познайомилися з одним представником місцевого тваринного світу. Прямо на жовтому пісочку, який обов’язково чистять кожен день і спеціально рівняють, розвалився великий кошлатий білий пес. На наше наближення він ніяк не відреагував, продовжував лежати, привільно розкинувшись і прикривши очі.

— Лохматик, рибки хочеш? — Дамір поліз в пакет, щоб дістати ласощі для собаки, а той знехотя потягнувся і, схопившись на ноги, не поспішаючи підбіг до нас.

Отримавши обіцяну тушку сібаса і одразу з'ївши її, він мордою штовхнув мої ноги, явно напрошуючись на ласку.

— А дзуськи тобі, хлопче. Мала не чухатиме пузо і не роздаровуватиме увагу незнайомим чоловікам, її ласки тільки мої, — засміявся Дамір і, притиснувши мене до себе, вкотре подарував палкий поцілунок.

Пес уважно спостерігав за нашими діями, а потім, немов втомившись чекати, знову розтягнувся на піску, ніби поруч нікого і не було.

Одного прекрасного ранку я прокинулася від солодких поцілунків коханого чоловіка, який одразу повідомив мені, що ми вирушаємо в триденне плавання на яхті. Швидко поснідавши, ми захопили небагато речей, забігли в декілька магазинів, де Дамір із задоволенням вибрав для мене кілька купальників.

— Дамірушка, як би ти хотів мене бачити: в різних купальниках чи в одному?

— Я б хотів бачити тебе без купальника, — відповів він, перебираючи вішалки з мотузочками, замість білизни.

— Добре, перед шкіпером так і буду ходити. Голою.

Дамір різко, в одну секунду, повернув мене до себе, міцно притиснувши до грудей, і так глянув, що по тілу пройшла дрож.

— Голою ти будеш ходити тільки переді мною, запам'ятай це, мала, — прошипів він, продовжуючи свердлити мене поглядом.

— Тоді сам вибери купальники за смаком, тому що мені вистачило б і одного.

— А я хочу, щоб ти в різних мене спокушала.

— Дурник, — прошепотіла я, і, чмокнувши його в куточок губ, вирвалася з обіймів.

Так ми і купили мені три купальники, по одному на кожен день. А, вийшовши з магазину, набережною пішли в яхтовий порт Маріна, де стояли красиві парусні красуні. Погода була чудова, тепла і сонячна, легкий вітерець дув з боку моря. Ми швидко дійшли до порту, Дамір допоміг мені піднятися на яхту, парусно-моторну білосніжну красуню. Шкіпер був уже на борту, і чекав тільки нас. А я, вся в передчутті, чекала, коли ми, нарешті, вирушимо в намічену подорож. Емоції й адреналін вирували в крові, коли Дамір про щось розмовляв з нашим капітаном, а я оглядала сучасну фешенебельну яхту з оздобленням із дорогих порід дерева. На носі палуби стояли шезлонги, і я відразу ж уявила, як буду лежати на одному з них під жаркими променями сонця. Неподалік знаходилася сходи, що вели вниз, напевно, до кают. Столи і дивани відкритого салону, і, як я дізналася пізніше, тут були навіть гриль і мікрохвильова піч в комплекті.

— Лі, ходімо, я покажу тобі каюти, вибереш нам на свій смак.

— Думаєш, має значення в каюті з рожевими відтінками або зеленими, займатися любов'ю?

— А хто сказав, що ми будемо там займатися любов'ю? У нас для цього є вся яхта.

— Але, як же шкіпер?

— Він робить свою справу. Коли яхта пришвартується для ночівлі, він взагалі піде в свою каюту.