Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут 📚 - Українською

Читати книгу - "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вільні стосунки з босом" автора Ольга Вісмут. Жанр книги: 💙 Еротика / 💛 Романтична еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 70 71 72 ... 96
Перейти на сторінку:
40

Гаразд, дорослий мужик може сам про себе подбати, а от маленький — ні. Лину в дитячу. Ніжка Єгорки заплуталася в ковдрочці. Він не зміг збагнути, як її витягнути, і почав смикатися. Заплутався. Злякався. Почав кричати.

Хапаю племінника на руки, намагаюся заспокоїти.

— Тихіше, тихіше. Усе добре. Ти всього лише заплутався, нічого страшного. Єгоре, припиняй, — колишу його.

Він із готовністю розмазує по моєму плечу соплі й сльози.

Двері в дитячу відчиняються.

Єгорка миттю припиняє плакати й тільки схлипує. Я обертаюся й натикаюся на серйозний погляд Зимнєва.

— Все нормально? — уточнюю в нього. — Ви не поранилися?

— Ні. Тільки присів на іграшку, — він раптом усміхається й показує солдатика.

Єгорка на моїх руках теж повертається до Вадима й тягне долоньку до своєї дрібнички.

Бос підходить до нас, а мені стає трохи соромно за свій зовнішній вигляд. Все-таки не розчесана й розхристана. При чому через цих двох чоловіків.

— Як тебе звати? — запитує він, дивлячись на племінника.

— Єгол, — відгукується той і сопе.

— А я Вадим, — бос простягає руку.

Племінник по-дорослому потискає її й заливається задоволеним сміхом.

— Це твоя іграшка? — бос показує йому солдатика.

Ось уперше бачу, щоб Зимнєв проявляв такі емоції.

— Так, — Єгорка знову тягне руку й забирає свою іграшку.

— Небезпечно з такими грати, — звертається Зимнєв до мене, а я тільки тисну плечима. — Він ще не доріс.

— Ми їх рідко дістаємо, — пояснюю. Потім звертаюся до племінника: — Ну що, будемо спати?

В очах Єгорки готова відповідь: яке там спати?! Тут такий цікавий дядько прийшов!

— Гаразд, я поки зроблю чай, — підморгує мені Зимнєв й дивиться на Єгора. — На добраніч, богатир. Було приємно познайомитися.

Єгорка махає йому рукою. Навіть забув, що зовсім недавно плакав. Я укладаю племінника в ліжечко, чекаю, поки він засне, і повертаюся до вітальні.

Зимнєв щось пише у своєму телефоні. На столику димлять дві чашки чаю.

Помітивши мене, бос плескає по стільцю поруч із собою.

— Нумо у мою кімнату, — кажу напівпошепки.

Вадим хижо усміхається й підхоплює чашки.

Мені трохи соромно за своє скромне помешкання. Відразу хочеться почати ремонт: обдерти старі шпалери, постелити нову підлогу, бажано з підігрівом.

І кімната в мене теж посередня. Гаразд, тут хоч диван новий, міцний.

Я густо червонію. У ногах усе ще відлуння події в коридорі. Я могла б тоді наполягти, і Зимнєв пішов би, але я не хочу.

Хочу залишитися з ним хоча б на цю ніч. Ні про що не думати й нічого не боятися. Просто бути разом, а завтра буде завтра. Але мені цікаво, чому він прийшов сьогодні? Чому його так хвилювало, що я не прийшла на корпоратив?

Чому він прийшов до мене?

Ну, навряд чи він міг скучити… або міг?

Я підтягую до дивана столик із ноутбуком. Іноді так лежу і відпочиваю, дивлячись якісь фільми. Поруч із ноутом ще є місце для чашок.

Ми сідаємо на диван із Зимнєвим, причому мене укладають в обійми. М-м, так добре. Чим би зіпсувати? Гаразд, почну з комедії, а далі подивимося. Вмикаю перше-ліпше кіно, хоча розумію, що нам незабаром буде не до нього.

— А підлеглі не чекають керівника?

— Ні. Я сказав, що їду в справах, — відповідає він і притискає мене до себе.

Я накриваю нас пледом.

— Еге ж, — обіймаю його за талію. — Знали б вони, що за справи.

Ми сидимо так ще трохи, спостерігаючи за героями на екрані. Я злегка змінюю позу. Чоловіча рука опускається на мої груди. Поли халата злегка розсуваються.

Я вдаю, що те, що відбувається на екрані найцікавіше, що може бути в моєму житті.

Але дихання збивається, коли його палець зачіпає сосок, перетворюючи його на твердий камінчик. До одного пальця приєднується другий. Вони злегка здавлюють кінчик.

Я мало не стогну, коли вся долоня Зимнєва накриває груди. Він окреслює пальцями сосок, а потім спускається по животу нижче і знову повертається до грудей. Мене прострілює імпульсами задоволення, які віддаються у нижній частині тіла.

Вигинаюся в його руках, впираються в його торс ліктем. Зимнєв злегка шипить, і я прибираю руку.

Його губи ловлять мої. Язики сплітаються, починаючи свій дикий танець. Його пальці знову на соску, продовжують свої тортури.

— Племінник не прокинеться? — запитує Зимнєв, відриваючись від мене.

— Ні, але звукоізоляція так собі. Я й так майже на мінімалку поставила звук фільму.

Ой, ні. Вечір точно не буде зіпсованим.

— Добре, — хрипить Зимнєв мені у вухо.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 70 71 72 ... 96
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вільні стосунки з босом, Ольга Вісмут"