Читати книгу - "Звільни мене опівночі, Айрін Ван"

— Я б привітала тебе із похміллям, але ж знаю, що випила ти небагато. Думаю, це все через хвилювання. Тобі зараз непросто.

— Хочеться в це вірити, — задумливо кидаю у відповідь.

— Якщо бажаєш, я скажу, щоб твій сніданок принесли прямісінько в ліжко.

— Дякую, але не потрібно. Дай мені декілька хвилин, щоб зібратись і я приєднаюсь до вас. Не думаю, що залишатись в кімнаті цілий день буде хорошою ідеєю. Мені потрібно трохи розвіятись.

— Гаразд, тоді я на тебе очікуватиму внизу.

 Олеся йде, а я все ж змушую себе якось доповзти до ванної й прийняти прохолодний душ, після якого в голові трохи розвиднюється. Окрім того, що я добряче налякалась непроханого візитера, так ще й спокою не дає те, що цієї ночі не бачилась із Кераном. Сподіваюсь у нього все добре і це ніяк не пов’язано із моєю нічною пригодою. Не хочеться, щоб мої побоювання виправдались.

 На сніданок я все ж трішки спізнююсь.

— З тобою все гаразд, бо виглядаєш не дуже, — цікавиться Даріус як тільки я входжу до зали й присідаю за стіл.

— Знову погано спала, — коротко кидаю у відповідь.

— Таємний гість до тебе більше не навідувався?

— Я знаю, що ти мені не віриш, та на твоєму місці я б віднеслась до цього трохи серйозніше. Внутрішнє чуття підказує мені, що нам щось загрожує. І я боюсь, що перед цією небезпекою ти виявишся безсилим.

— Ти щось від мене приховуєш? Звідки така впевненість? — зацікавлено примружує очі, нахиляючи голову трохи на бік.

— Я думаю, що бачила того з ким Керан уклав угоду.

— З цього місця, будь ласка, більш детально, — зосереджує усю свою увагу на мені. — Звідки тобі відомо про угоду, якщо про неї не знав навіть я?

— Керан мені розповідав, коли я жила з ним, — не розгублююсь й на ходу придумую свою версію, яка трохи відрізняється від реальної.

 Все ж краще, якщо Даріус буде знати, адже тут він єдиний хто зможе допомогти, якщо мені загрожуватиме небезпека. Мені невідомо чи почалось полювання на мене, тому добре буде заручитись його підтримкою.

— З ким він уклав угоду? Хіба він не сам створив картину?

— Не зовсім. Свою допомогу йому запропонував якийсь незнайомець.

— Я так розумію, ти натякаєш, що бачила вчора саме його. От тільки до чого тут ти? Навіщо йому приходити до тієї, яка жодним чином не пов'язана із минулим? — ставить цілком логічні запитання.

— Не пов’язана з минулим, але побувала у його пастці. Ти ж сам посприяв мені в цьому, забув?

— Що Керану відомо про того з ким зв’язався?

— Майже нічого. Йому було достатньо того, що ти отримаєш по заслугах. Він хотів помститись за Ленхарта, все інше для нього було неважливим.

— Це вже цікаво. Чому ти раніше про це не згадала? Ця інформація могла б мені згодитись у пошуках способу знищити картину.

— Тому, що головною загрозою вважала саме тебе, та після вчорашнього я вже в цьому не так впевнена.