Читати книгу - "The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky"

налаштованих прихильників, які працюють на державних посадах; адвокати з прав людини надають допомогу активістам, журналістам і блогерам, які намагаються захистити себе від переслідувань, що фінансуються державою. Такі методи самі по собі не призведуть до зміни влади в Росії, але у нас є інша, набагато амбітніша мета: коли нинішній режим досягне свого остаточного, неминучого краху - неминучого через вагу власних помилок і вразливість його старіючого лідера - ми повинні забезпечити, щоб Росія не спіткнулася в чергову епоху авторитарного правління.

Для цього ми подвоюємо нашу роботу з освіти молодого покоління, підтримки громадянських прав, навчання сотень незалежних журналістів і низових активістів. Ми збільшуємо випуск опозиційних видань і шукаємо альянси з іншими політичними силами, які прагнуть правового майбутнього для нової Росії. У нинішньому глобальному кліматі це нелегко: у світі зростає хвиля авторитаризму, люди стали насторожено ставитися до змін, пов’язаних з глобалізацією, політичні лідери втратили довіру суспільства, а саме суспільство не спромоглося конструктивно відповісти на нові виклики. Політики-популісти, які обіцяють прості, легкі рішення, знайшли невиправдану підтримку: в деяких країнах, особливо в молодих демократіях Східної Європи, соціальні інститути зруйнувалися і повернулася автократія.

Наше головне занепокоєння полягає в тому, що коли в Росії настають зміни, країна не йде тим самим шляхом. Незважаючи на всі проблеми, я вірю в свій народ. Я був би радий, якби Володимир Путін поступово поділився автократичною президентською владою, якою він зараз володіє, з чесно обраним парламентом, незалежною судовою системою та коаліційним урядом. Я був би радий, якби новий президент був людиною компромісу, примирителем, гарантом прав громадян, який відмовився б від авторитаризму, що завдав стільки шкоди моїй країні за останні 20 років, і був би готовий працювати з коаліцією опозиційних сил та іншими гілками політичної влади. Ймовірність того, що події розвиватимуться саме так, на жаль, невелика. Відмовитися від шаблону правління “сильної руки” нелегко, і росіяни все більше спокушаються ніздрями спрощеного популізму. Необмежені президентські повноваження, культ особи і авторитаризм - все це протистоїть змінам, але система перебуває під напругою. Репресії проти політичної опозиції, обмеження соціальної мобільності, старіння Путіна і його оточення, позасудове вирішення Путіним постійних конфліктів між конкуруючими фракціями його найближчого оточення і відмова від діалогу з суспільством створили сприятливий ґрунт для політиків з-поза меж нинішніх структур. Після відходу Путіна, ймовірно, буде короткий період правління призначеного ним “спадкоємця”, за яким послідує неминуча політична криза і перезапуск системи управління країною, можливо, з переходом від президентської автократії через установчі збори до парламентської, справді федеративної республіки. Ми, демократична опозиція і наші друзі на Заході, повинні заохочувати і бути готовими до такого майбутнього.

Майбутня демократична Росія постане тому, що її народ усвідомлює, що свобода краще, ніж несвобода, і що суспільство вільних людей найкраще пристосоване для вирішення проблем, з якими стикається людство. Але ми усвідомлюємо, що перш ніж вимагати змін від інших, ми також повинні бути готові змінитися самі. Кожен з нас має недоліки. Викриваючи і засуджуючи нинішній режим - необхідний процес для реформування держави і зцілення суспільства - ми повинні пам’ятати, що прощення дорожче за покарання. Нове суспільство не може бути побудоване через гнів і помсту. Справжнім, довготривалим рішенням є не зведення рахунків, а запровадження справжніх інституційних реформ на користь усіх.

Моє завдання, завдання демократичної опозиції і завдання наших друзів на Заході - зберегти життєздатну альтернативу нинішній реальності в Росії, допомогти людям, які готові стати кадрами цієї альтернативи, отримати досвід політичної боротьби. Ми створювали і будемо створювати майданчики для вільного обговорення майбутнього країни. Ми говорили і будемо говорити правду на словах і в кіно. Ми боремося і будемо боротися за права політв’язнів, проти репресивних, антиконституційних законів. Я бачу Росію правовою державою з незалежною судовою системою та незалежним парламентом, який має широкі бюджетні та виконавчі повноваження. Якщо ці умови будуть виконані, немає жодних причин, чому майбутня Росія не може бути прийнята до світової спільноти націй, до її глибокої і довготривалої вигоди і до такої ж вигоди для Заходу.

* ПОДЯКИ

Автори висловлюють подяку за неоціненну допомогу Марії Логан, Олені Кук, Альберту ДеПетрілло та Хані Терай-Вуд у підготовці цієї книги.

* Примітки

1. Сьогодні це твердження може бути спірним, але Національна служба охорони здоров’я залишається, безсумнівно, кращою, ніж будь-що в Росії за межами Москви.

2. Потьомкінські села такі ж старі, як і за часів Катерини Великої. Коли Катерина приїхала оглянути щойно завойований Крим у 1787 році, губернатор провінції (і колишній коханець Катерини) Григорій Потьомкін відчайдушно намагався справити на неї враження. Існує історична історія - можливо, правдива, а можливо, ні - про те, що для того, щоб замаскувати реальність бідності та злиднів, він побудував фальшиві села, що складалися виключно з дерев’яних фасадів, які можна було зводити вздовж її маршруту, поспіхом розбирати, а потім знову збирати, ніби вони були додатковими прикладами процвітання регіону. Подібно до того, як Горбачов створив для Тетчер власне потьомкінське село, Путін робить те ж саме, але у великих масштабах, щоб похизуватися перед російським народом і Заходом - ідея, до якої я звернуся пізніше, в розділі 15.

3. Перше втілення більшовицької таємної поліції після революції 1917 року називалося ЧК.

4. Люди на Заході мають досить одностайну думку, що ЧК, ОГПУ, НКВС, КДБ і ФСБ - це погані речі, якими керують зловісні головорізи, що займаються репресіями проти російського народу і сіють зло за кордоном. Але багато росіян бачать їх не так. На кожного росіянина, який зневажав КДБ, був інший, який ним захоплювався. Моє покоління виховувалося на розповідях про радянських секретних агентів, які виконували сміливі місії для захисту Батьківщини; і в багатьох випадках їхні місії були спрямовані проти зловмисних сил капіталістичного Заходу. Культова телевізійна програма 1973 року під назвою “Сімнадцять миттєвостей весни” показувала радянського розвідника, який боровся не лише проти держав Осі, але й водночас намагався зупинити об’єднання зусиль Великої Британії та США з нацистами для підриву СРСР. Інший шпигунський серіал у стилі Джеймса Бонда, - Щит і меч, - відіграв важливу роль у надиханні молодого Володимира Путіна піти добровольцем на службу до КДБ.

5. На жаль, я не усвідомив всю глибину брехні Путіна, поки не опинився у в’язниці. Лише тоді стало зрозуміло, що це була не просто особиста битва між нами через питання кремлівської корупції - битва, в якій мені одному загрожувало знищення, - а битва національного масштабу, в якій Путін був готовий завдати непоправної шкоди економіці країни, знищивши