Читати книгу - "The Russia Conundrum, Mikhail Khodorkovsky"

За винятком обмеженої кількості інститутів, які Кремль або визнає, або толерує, громадянського суспільства в Росії не існує, а отже, у нього немає ні досвіду, ні репутації. Звідси виникає питання, наскільки реалістично очікувати появи передових демократичних інститутів після того, як Путін піде з посади, коли наразі немає жодних підстав говорити про це. На початку тисяча дев’ятсот дев’яностих років голод за демократією компенсував відсутність інститутів і досвіду, а серед широкої громадськості існувала ясність щодо того, які демократичні моделі мають бути прийняті, і готовність довести цей процес до кінця. Сьогодні на зміну цьому голоду прийшло розчарування

- *

Тому вкрай важливо, щоб ми працювали над вихованням сміливих, незалежно мислячих громадян, які будуть здатні очолити майбутню демократію в Росії:

країні потрібні нові професійні кадри елітних бюрократів і політиків, а також ресурси для їхньої швидкої мобілізації. Необхідні для цього умови відсутні в сьогоднішній Росії, і тому знадобиться багато часу для розвитку і створення нових еліт з нуля.

- *

Звіт Чатам Хаус є протверезливим, хоча, можливо, занадто песимістичним. Звичайно, буде нелегко побудувати нове громадянське суспільство, якого потребує Росія, але ми вже наполегливо працюємо над цим. Такі організації, як Фонд “Відкрита Росія”, допомагають виховувати наше молоде покоління в цінностях вільної ринкової демократії, створювати новий клас громадських активістів, до яких закликає Чатам Хаус, готових ставити питання і досліджувати, готових формувати суспільство, яке багато хто хоче бачити.

Це складне завдання. Нинішні умови в путінській Росії дуже відрізняються від реальності західних демократій. Наприклад, у Сполучених Штатах багато говорять про так звану “глибинну державу”, що складається з таємних, недоброзичливих людей, які володіють владою і впливають на управління країною, ніколи не показуючи свого обличчя і не розкриваючи своєї ідентичності. Спекуляції досягли смішних масштабів з теорією змови КюАнон, яка стверджує, що таємна змова педофілів, які поклоняються сатані, на чолі з Біллом і Гілларі Клінтонами, смикає за ниточки країни, і що тільки Дональд Трамп може перемогти їх. У Росії “внутрішній стан” - це не жарт, а реальність. Як я показав, це мережа неформальної влади, яка стоїть над законом і поза ним, живе за рахунок привілеїв і проникає в інститути офіційної держави. Путін і його наближені контролюють правосуддя і закон, диктуючи вердикти в ключових судових справах, надаючи один одному право контролювати державні галузі, знімаючи з них мільярди доларів.

Лише відмовившись від непідзвітної автократії небагатьох - кліки “внутрішньої держави” в Кремлі - на користь демократичних інститутів, що відображають волю багатьох, Росія може сподіватися на повну реалізацію свого потенціалу. Наші попередні спроби демократії - короткий період між Лютневою і більшовицькою революціями, тисяча дев’ятсот дев’яності роки - були побудовані на хиткому фундаменті і не мали успіху. Щоб досягти успіху, майбутня Росія повинна побудувати міцну демократичну базу, на зразок тієї, що вже давно склалася на Заході, з належною вагою голосів усіх виборців і ефективним поділом влади, щоб зв’язати керівництво в систему стримувань і противаг.

- **~

Коли я думаю про роки, які я провів на Заході з грудня 2013 року, коли Кремль завантажив мене в німецький літак і відправив у невідомість, мене вражає, як багато змінилося в Росії. Тоді була спроба відновити відносини із Заходом напередодні Олімпіади в Сочі. Моє звільнення разом з моїм другом і бізнес-партнером Платоном Лебедєвим, а також дівчатами з Пуссі Райот було жестом у цьому напрямку. Коли я вперше приїхав до Лондона, я відчув, що на моїй батьківщині з’явився шанс на поступову демократизацію; на той час я не бачив нагальної потреби в тому, щоб брати участь у міжнародній політиці.

Але все почало змінюватися. Спочатку була українська революція на Майдані в лютому 2014 року, потім анексія Криму, інтервенція Кремля на Донбасі, підтримка Асада в Сирії і, нарешті, вторгнення в Україну в 2022 році. Путін не розуміє, що люди скрізь мотивовані прагненням до свободи. Ось чому він продовжує повторювати старі рефрени, розпатякуючи про “підступи Заходу”, - Росію, оточену зовнішніми ворогами” і “хто не з нами, той проти нас.

Я більше не міг залишатися осторонь. У березні 2014 року я прилетів до Києва і звернувся до натовпу на Майдані. Я сказав їм, що є інша Росія, ніж Росія Путіна, Росія, яка бажає вам добра, Росія, яка бачить своє майбутнє разом з вашим, спільний, європейський шлях демократії. За три дні до початку війни я прилетів на Донбас, щоб принести ту ж саму надію. І я прийняв рішення активізувати роботу своєї громадсько-політичної організації “Відкрита Росія”.

Тоді ще можна було відкрито займатися політичною діяльністю, тому я підтримував молодих кандидатів у депутати Державної думи і муніципальних рад, заснував кілька популярних інтернет-видань, організував кампанію “Досить!”, спрямовану проти цинічного маневрування Путіна, спрямованого на продовження терміну його перебування на посаді президента. Ми знали, що Путін не збирається просто так викинути рушник, але все ще залишалася надія на керовані зміни. Ця надія зазнала серйозного удару в 2020 році, коли безсоромне переписування Путіним Конституції з метою увічнити власну владу довело, що радянський тоталітаризм повернувся без жодних сумнівів. Тепер людей почали свавільно ув’язнювати просто за висловлення своєї думки, з чітким сигналом для всіх інших, що вони повинні двічі подумати, чи варто так ризикувати. Тих, хто не зрозумів, почали називати “іноземними агентами”, що означає фактичну заборону працювати за багатьма професіями, або “членами небажаних організацій”, що означає тюремне ув’язнення, або - що найгірше - “екстремістами”, за що терміни ув’язнення обчислюються багатьма роками. Як я вже згадував, наші власні журналісти і майже всі наші видання були оголошені “іноземними агентами”, а всі наші фонди - “небажаними”.