Книги Українською Мовою » 💛 Міське фентезі » Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео 📚 - Українською

Читати книгу - "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Наречений для Саламандри" автора Анітка Санніфео. Жанр книги: 💛 Міське фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 77
Перейти на сторінку:
Розділ 47. Голос пращура

Ми опинилися в просторій вітальні з панорамним вікном на сад, стіни були пофарбовані у зелений колір та прикрашені картинами. Прямо посеред кімнати стояв великий овальний стіл, зручні крісла та диванчики біля кабміну. В цілому дуже затишно, якби не одна деталь. Біля того самого вікна я побачила фігуру чоловіка. І в ній я з подивом та одночасно із жахом впізнала Оріона, свого прадіда, якого одного разу вже бачила у Примарному Лабіринті.

– Діду? – ледь проговорила я, відчуваючи як все всередині стиснулося.

– Бачиш, значить. Я не помилилася, – промовила Олександра.

– Привіт, – прошелестів голос діда та луною прокотився кімнатою.

– Дівчата? Одна я не розумію, що відбувається? – Юліана перелякано дивилася то на мене, то на Олександру.

– Вибач, Юліано, але ти не здатна бачити духів. Я попереджала тебе й не дарма говорила про особливого гостя та наполягала на тому, щоб ти привезла сюди Ярославу. В моєму замку ви можете обговорити все. Ніхто нічого не дізнається. Не бійся.

– Дякую. Не думала, що мені випаде нагода поговорити з дідом без відвідування Примарного Лабіринту. Батько Тайпана не дав нам дозволу...

– Ми не будемо заважати, поговоріть, – перебила мене дівчина. Марта підготовка для тебе смаколики, – Олександра вказала на блюдо, що стояло по центру стола, накрите кришкою, поруч стояла чашка з гарячим чаєм.

– Спасибі, – кивнула я та обережно опустилася в м’яке крісло.

Я відчула тепло від амулета, що висів на моїй шиї. Точніше, тепер вже тепло двох. Моя срібна ящірка крім всього ще й підморгнула мені своїми зеленими очима.

– Я радий, що поруч з Фаерією з’явилися дружні нам держави, готові підтримати та надати захист.

– Так, це добре. Але я не готова сидіти тут та чекати, поки все владнається. Тайпану потрібна моя допомога!

– Тихіше, моя люба, тихіше. Ти занадто юна та імпульсивна. І страшенно вперта. Розумію, адже сам такий був. І одного разу схибив. Ти вже не сердься на мене, мені не байдужа доля імперії, я досі не можу знайти собі спокою, знаючи, що по факту Анаконди й досі мають потужний вплив, особливо на віддалених територіях, на заході Імперії, хоч Богданій зробив все, щоб усунути їх від втручання у керування державою… Але…

– Тобто Ліар…?

– Ліар все робить чужими руками. Завжди так було. І нічого не змінилося. І він настільки залякав захід країни, що його мешканці навряд чи наважаться піти проти нього.

– А що до Ренарда? Йому можна довіряти? – обережно запитала я про свого новоспеченого дідуся.

– Можна, – після невеликої паузи додав Оріон. – Але…

– Що «але»? – я відчувала як тремтять руки, а ще холод, немов в цій кімнаті температура різко знизилася.

Дід стояв навпроти мене, точніше не він сам, його привид, чи дух, як казала Олександра.

– Але в його оточенні є зрадники.

– Хто?

– Вибач, цього я не вправі тобі говорити. Так само як і в палаці. Шукайте серед простих робочих.

– Ти говориш загадками…

– Інакше не можна. Я й так порушив правила, коли прийшов сюди, – в його голосі відчувався розпач.

– То ти дозволяєш мені зайнятися цим розслідуванням та зрештою покарати тих, хто вбив тебе, тих, хто знищив наш рід? – з очей текли сльози, а груди стискало від пекучого болю.

– Я знаю, що ніяка сила не втримає тебе на місці, Саламандро. Якщо ти вже щось вирішила – то дій. Не зупиняйся. Але. Не забувай про освіту – тобі потрібно багато чому навчитися…

– Я вчитимуся, діду. Я хочу дізнатися більше про магію, і про себе. Лише тепер я зрозуміла, що цифри та фінанси занадто нудні у порівнянні з моїми новими навичками та вміннями.

– Цифри та фінанси тобі також належить вивчити, моя вперта дівчинко, якщо у майбутньому хочеш керувати імперією, – серйозно проговорив Оріон.

– Я не… збиралася… – пробурмотіла я, – відбирати владу у Полозів, – повільно додала.

– Ніхто не знає хто стане наступним імператором нашої Фаерії. І чим закінчиться цьогорічний відбір, – слова Оріона ставили все більш загадковими.

– Діду… Ти хочеш сказати, що я? Ні. Ні, – в голові все остаточно перемішалося.

Я не хотіла вірити в те, що мені доведеться боротися за корону із самим Тайпаном. Я не можу і не хочу відбирати в нього право на керування імперією. Він – законний спадкоємець. Мені ні до чого нова війна, ще й з тим, до кого я встигла прив’язатися. З тим, кого я покохала… Визнавати почуття було все ще важко. Я виявилася не готовою до них. І чому це кохання приходить завжди так невчасно?  

– Здається, я занадто багато тобі розповів. Змучив тебе геть. Відпочивай, моя люба. І вір своєму серцю, – на обличчі привида з’явилося щось на кшталт посмішки.

– Ти про що? – недовірливо покосилася на нього я.

– Я думаю, ти чудово знаєш, що саме я маю на увазі.

Постать діда на очах почала танути, і вже за хвилину в кімнаті знову потеплішало. Я торкнулася своїх амулетів, відчуваючи невідому захисну стіну навколо себе.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 71 72 73 ... 77
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Наречений для Саламандри, Анітка Санніфео"