Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 2"

що! зачав-то я зачав, а вже кончу, не знаю як, бо без людей і грошей не втну нічого. Та здається, що ще ніхто нічого не зробив без цього товариства. На те вони люди, на те вони гроші, будьте ласкаві, помагайте мені, ви маєте і силу, і славу, і любите ту країну, що я тепер заходився рисовать… Тепер уже три картини готові, а ще три вийдуть к Новому року. Посилаю вам оці три і вельми прошу наберіть субскрементів у Харкові, коли вам бог поможе, і шліть до мене за квитами і картинами. За 6-ть картин три карбованці. Спасибі, сіятельний наш губернатор узявся мені помагать. Та ще як ваша мость та інші добрі люди скинуться та поможуть то тойді оживе наша країна хоч на папері. Шлю вам оці три картини і квит на шталт, а ви, якщо там зберете, то шліть до мене в С. П. Б. в імпер. Академію художеств на ім’я Тараса Григоровича Шевченка»312.

Ще до того Тарас Григорович відвідав рідні землі, 26 листопада в листі на Кубанщину Я. Г. Кухаренку він писав: «Був я уторік на Україні – був у Межигірського спаса. І на Хортиці, скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися.

Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать и издавать в картинах остатки нашої України. На тім тижні вийде 6-ть картин, і тобі пришлю»313.

А ось що згадує про здійснення Шевченкового задуму В. В. Ковальов: «Около 47 года Тарас Григорьевич предпринял издание альбома «Живописная Украйна»314, которого была одна тетрадь в небольшом количестве экземпляров; тетрадь эта состояла из четырёх рисунков: «Дары в Чигирине», «Подача рушников», третьего не помню, и четвёртый – «Судная рада» (гравированные самим Тарасом Григорьевичем иглою на меди). На этом последнем рисунке с удивительною верностью схвачены экспрессии наших заспоривших на сходке землячков; в их числе изображён, по-видимому, старшина, который, потупив глаза в землю, тычет палочкою кизяк. Под картиною написано: «Се дило треба розжувати». Теперь это рассказывается, как анекдот, и я хочу восстановить в памяти (читателей), откуда он взят и кто творец этого сюжета. Издание это, как и вообще вся другая его деятельность, вследствие ссылки Тараса Григорьевича прекратилась.

Тут уместно вспомнить, что Тарас Григорьевич первый у нас в России начал гравировать иглою на меди по способу и манере фламандцев XVII стол., придерживаясь манеры Рембрандта»315.

Утім, праця над «Живописной Украйной», що, на превеликий жаль, завершилась виданням лише одного випуску, принесла митцю не тільки прикрощі, а й жадану творчу наснагу. В житті Шевченка відбулися значущі події. По-перше, це був його перший приїзд зі столиці на рідну Україну, про який він завжди мріяв і до якого прагнув усім серцем. По-друге, його мистецькі успіхи дарували йому цікаву й бажану працю.

Завершував Шевченко свої заняття над «Живописной Украйной» в Києві. 13 листопада 1846 р. він повідомляв канцелярію чернігівського, полтавського й харківського генерал-губернатора: «Имею честь уведомить о постоянном моём местопребывании в г. Киеве, и прошу покорнейше адресовать требования на издаваемые мною эстампы под названием «Живописная Украйна» в г. Киев, в Киевскую Археографическую Комиссию на моё имя»316.

Керівництво «Временной Комиссии для разбора древних актов» – так тоді йменувалася Археографическая Комиссия, – розуміючи високий авторитет Шевченка, невдовзі по його приїзді на батьківщину залучила його до свого складу. Це засвідчує офіційне подання:

«1845 года, декабря 10-го дня, Временная Комиссия для разбора древних актов, в присутствии своём, рассуждая о средствах к успешнейшему ходу занятий и находя необходимым сделать для этого некоторые изменения в своём составе, полагает:

10. Всепокорнейше просить г. киевского военного, подольского и волынского генерал-губернатора о приглашении… художника Академии Тараса Шевченка в звание сотрудника Комиссии для снимков с предметных памятников.

11. Всепокорнейше просить г. киевского военного, подольского и волынского генерал-губернатора разрешить Комиссии… сотруднику Санчилле-Стефановскому продолжать платить 150 рублей серебром в год жалованья и такое же жалованье назначить художнику Академии Шевченке»317.

Праця в цій науковій установі серйозно цікавила Тараса Григоровича, який віддавався їй з усією відповідальністю. Так, 21 вересня 1846 р. він отримав підписане генерал-губернатором Д. Бібіковим доручення «отправиться в разные места Киевской, Подольской и Волынской губерний и постараться собрать следующие сведения:

1. О народных преданиях, местных повестях и сказаниях и песнях и всему, что Вы узнаете, составить описание, а песни, рассказы и предания сколько можно списать в том виде, как они есть.

2. О замечательных курганах и урочищах, где и в каком месте они есть и какие за счёт собственно их существуют на месте предания и рассказы, а также и исторические сведения. С этих курганов снять эскиз на счёт их формы и величины и списать каждый по собранным сведениям.

3. Осмотреть замечательные монументальные памятники и древние здания и составить их описание, чтобы можно было распорядиться снять с них в будущем году рисунки. Если бы где Вы имели возможность достать какие-либо древности, письменные грамоты и бумаги, то такие доставать ко мне, узнав, где они находятся, и о том донести.

4. Кроме сего отправьтесь в Почаевскую Лавру и там снимите: а) общий наружный вид Лавры, б) внутренность храма и в) вид на окрестность с террасы.

Все собранные Вами сведения, описания и рисунки, по возвращении Вашем в Киев представить ко мне.

Подорожную и примерно на прогоны и кормовые 150 рубл. сереб. При расходной тетради вы получите из моей канцелярии»318.

Тоді ж за підписом того самого Д. Бібікова Т. Г. Шевченко отримав «Открытое предписание»: «Предъявителю сего, сотруднику высочайше утверждённой при мне Времен(ной) Комиссии для разбора древних актов, свободному художнику Шевченке поручено собрать в Киевской, Подольской и Волынской губерниях разные сведения о народных преданиях, рассказах о курганах, древних памятниках, а также древние акты, бумаги и т. под. Почему предписывается градским и земским полициям Киевской, Подольской и Волынской губерний оказывать г. Шевченке при исполнении сего поручения самое деятельное законное содействие»319.

Шевченко прагне працювати в Київському університеті

Енергійного й працьовитого юнака не задовольняла праця лише у не зовсім розрахованій на активне громадсько-політичне життя установі. Він волів дістатися до молоді на батьківщину, познайомити її зі своєю волелюбною творчістю й виплеканими думками про майбутнє українського народу.

27 листопада 1846 р. датоване його прохання попечителю Київського учбового округу про призначення вчителем малювання Київського університету: «Окончив курс учения в императорской Академии художеств в