Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Це ти прийшов, щоб читати мої книги?

– Не тільки, – він повернувся до мене й сів на стілець біля вікна. – Твої батьки дуже милі. Вони вважають мене чудовим кандидатом для тебе.

– А ти знаєш, що вони жартували?

– Не впевнений, – його усмішка стала ширшою. – Їм дуже сподобалася ця ідея.

– Слухай, Джоне, я не знаю, чого ти хочеш, але...

– Ти серйозно? – він підняв брови. – Я ж просто жартую, Трейсі. Тобі варто трохи розслабитися.

Я важко видихнула і сіла на край ліжка.

– Тобі тут не місце.

– Можливо, але хіба ти не рада, що я залишився?

– Ні.

Він засміявся.

– Ну, якщо ти не хочеш проводити час зі своїм майбутнім чоловіком, я можу піти.

– Іди.

Джон підвівся, але перед тим, як вийти, ще раз уважно оглянув кімнату й, дивлячись на мене, додав:

– Твоя кімната багато розповідає про тебе, Трейсі. Але знаєш що? Ти цікавіша, ніж я думав.

– Слухай, Джон, – підходжу до нього. — Хіба не ти сказав, що я не твій типаж? 

– Я цього не казав. 

– У ресторані..

– Я лише сказав, що не хочу відповідати. – Підморгує мені. — До речі, ти здається пропустила якусь зустрі. 

– Ні, я була на ній присутня, – здивовано дивиться на мене. – Вечеря з батьками. – Пояснюю. 

– Он як, – вимовляє повільно. 

Я хотіла щось відповісти, але чоловік вже зачинив двері за собою.