Книги Українською Мовою » 💙 Сучасний любовний роман » Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра 📚 - Українською

Читати книгу - "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Коли ти йдеш — я народжуюсь" автора Лана Міра. Жанр книги: 💙 Сучасний любовний роман. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

І коли на аркуші зʼявилась дуга, що замкнула все в коло — я зрозуміла:

я повернулась. До себе.

 

Уранці я зібрала сумку. Не з речами. А з речами сили.

Фото Лізи. Лист від учительки. Щоденник. Кулон, який подарував батько. І записку від Славіка, яку він залишив на столі перед тим, як піти на роботу:

“Машо, ти вже виграла. Бо змогла лишитись собою.”

 

Я одягнулась повільно. Кожен шар одягу був як броня. Кожна прикраса — як знак. І коли я глянула на себе в дзеркало, то побачила не жертву.

А жінку, яка йде в зал суду — не за дозволом, а за правом.

 

Поки чекала на машину, відкрила телефон. Повідомлення від незнайомої підписниці:

“Я боялась піти від чоловіка, бо думала, що не зможу одна. А потім прочитала твою історію. І зробила крок. І знаєш — мені не страшно. Дякую.”

Я поклала телефон у сумку. І подумала: навіть якщо суд мене не почує — мене вже почули інші.

 

Машина зупинилась біля будинку. Свєта махнула мені з переднього сидіння:

— Поїхали. Сьогодні ми не виграємо справу. Ми поставимо крапку в чужому сценарії. І почнемо свій.

 

Я сіла, вдихнула. І відчула, як серце стискається. Але не від страху. Від того, що цей шлях був довгим.

Але я пройшла його.

І тепер залишилось тільки одне: сказати правду.

 

Коли ми під’їхали до суду, зала ще була порожня. Але на лаві біля входу вже сиділа тітка Антона. У червоному пальті. З тією самою посмішкою, яка не змінюється навіть від часу.

Я подивилась на неї. І вперше не відчула злості.

Тільки впевненість.

Що вони — не мої вороги.

Вони — моя остання перевірка.

 

Я відкрила двері в зал і ступила всередину.

М’яке світло. Порожні ряди. Тихе шелестіння паперів.

І голос у голові:

— Заходь, Машо. Це вже не поле бою. Це — твоя сцена.

1 ... 71 72 73 ... 75
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Коли ти йдеш — я народжуюсь, Лана Міра"