Читати книгу - "Українська література 17 століття"

РОКУ 1678

[...] Того ж року великії запаси у Чигирин проважено, і город кріпили, сподіваючися приходу турецького. І на Україні стали аренди на заплачення войську, піхоті і конним, которії од Дорошенка 30 і од Гоголя 31 попередавалися, которим барву давали, але то з великим шемранням людей було, же юже одвикли були арендам.

Того ж року, зараз навесні, войська великії його царського величества вийшли, над которими старшим царевич Каси-мовський 32 і князь Ромодановський. І гетьман Іван Самуйло-вич, свої войська скупивши, рушив з Батурина мая 10-го, з которим войська немалії пойшли, бо не тілько козаков у войсько гнано, але і міщан і із сел два третього виправували, і убогшії чотири п’ятого з оружжєм і борошном, як до войни. І тії войська потягнули поуз Сулою ку Дніпру, до пристані Бужинської, так козаки, як і поспольство, бо нікому не фолькговано: і войтов, бурмистров, райцов і ремесников всяких, наветь і музиков — скрипников, дудников — усіх гнано до войська.

А як войсько виходило, на тот час розослав архієпископ черніговський Лазар Баранович33 свої універсали по усей

Україні, жеби народ заховував три дні пост в тижню, то єст понеділок, середу і п’ятницю — ані їсти, ані пити. До чого стосуючися, і гетьман розослав свої універсали, приказуючи срокго, жеби тоє люде заховали, приказавши старшим, жеби того постерігали і непослушних карали. Але на тоє мало дбали [...]

Того ж року, юля 10-го, войська великії подступили турецькії з везиром Мустафою под Чигирин з тяжарами великими. А войсько його царського величества з князем Ромодановським і гетьманом Іваном Самуйловичем переправилися того часу через Дніпр нижей Бужина, на поля чигиринськії, по сей стороні ріки Тясмина од Черкас. А турецькії войська стали на другой стороні ріки Тясмина коло Чигирина, з татарського боку. І, розділивши войська, пашей кілька з ханом кримським і господарями волоським і мултянським переправили Тясмин-ріку. Сили великії стали на сем боку ріки Тясмина, коло бору, не даючи проходу до Чигирина, а, около обточивши, Чигирин доставали. А войська московськії і козацькії стали в Бужині ку перевозу, тую плавлю однявши. Где турки, зобравши большую силу, стали коло войська московського і козацького неодступно коммонником, турки і татаре коло табору. Которим переміна од везиря щодень ординованная приходила през кілька недель, покуля притягл князь Булат з частю колмиков і черкес і козаков донських.

І скоро тії войська притягнули, зараз почали войська рушати просто на турецькоє войсько, котороє одступило було так комонно, як і гарматами, з піхотою, зостаючою на горі при Каплан-паші. В котором рушанню войськ великая і валечная потреба була на переправі, которая ведле села Шабельник34 іде, где аж заночувало войсько, б’ючися. І там немало донцов побито і козаков.

А на другий день, переправивши табор, под гору пойшли. Але не допустили турки, стоячи на горі з гарматами. Где знову ночувати мусили.

І вночі полковника черніговського Василія Борков-ського 35 гетьман послав і боярин, придавши московського войська немало.

Где, не дойшовши гори, межи собою войська стали ся бити, узявши тривогу. Що почувши, турки з гармат били моцно на табор козацький. І так заночувати мусили.

А в суботу, скоро світ, войська козацькії і московськії гору опанували, турков одбивши, і гармат турецьких двадцять сім з іншими риштунками узяли.

І турки пострах великий узяли. Але, же войсько не пущено за турками, комонник турецький, оглядівшися, знову одвернув, і так аж до самого табору войсько козацькоє і москов-ськоє гнали, рубаючи. Тілько єдин полковник московський, оставившися рогатками, одержався на горі. Где і усе войсько а табором притягло. І цілий день міли потребу.

І так турки, видячи потугу немалую, уступили за Тясмин, взявши тривогу великую, і, перейшовши Тясмин, мости поламали і попалили.

А войська московськії і козацькії подступили под Чигирин і стали под бором около озера, где стояли тиждень надаремне, жадного промислу не чинячи.

Що видівши, турки з пильностю доставали Чигирина.

А гетьман Самуйлович услав свіжого войська кілька полков в Чигирин. Которії, увойшовши, влегце собі важили потугу турецькую.

І так в п’ятницю вирвало подкоп под замком, где убито гранатом воєводу окольничого Івана Івановича Ржевського, чоловіка воєнного і справного. А напотом дня 10-го августа, в неділю о полудню, вирвало кілька подкопов под містом праве в самий час, як козацтво — одні попилися, а іннії спали. І так, як став крик, мало хто з войська козацького кидався бити, але усе наутеки скочило з города, обачивши войсько турецькоє на той вирві, где подкопи вирвали. Где на мосгі як зійшло козацтво, з которими мост обломився, а на греблі самі себе подавили, утікаючи. Где немалую шкоду турки в людєх учинили — на кільканадцять тисяч козаков погибло: одні потонули в Тясмині, а інних порубано, бо турки не живили нікого, але усе стинали, а місто палили, где опанували.

Піхотноє зась войсько козацькоє, под гору за церков зобравшися, боронилося аж до самої ночі. А москва в замку боронилася. І так вночі москва, понабивавши повні гармати пороху і замок запаливши, пойшли з тими козаками на пролом през турецькоє войсько, котороє юже знову було перейшло през Тясмин. І так увойшли до свойого войська. Але єднак на замку немало полегло москви, як уступали, бо сторожі не спровожала старшина з квартир, і тих, бідних, погубили. А і тії усі заледво би увойшли, єжели би не піхота козацькая, сердюки, греблі до ночі боронили.

В понеділок рано, до дня, рушило усе войсько московськоє і козацькоє ку Дніпру, где з великою трудностю аж у вовторок прийшли ку Дніпру і окопалися. Але в том одході трудность великая од турков була.

А в середу везір з Юрем Хмельницьким зо всіми войськами і гарматами притягли.

І обступили войська наші своїми потугами, моцно достаючи цілий тиждень. Где турков много побито, а под самим везіром коней двох убито. Бо не тілько з оружжя, але рукопаш билися. Так барзо налігали на табор були, же хотіли турки узяти, але, за помощію божією, на собі понесли.

І так видячи турки, же їх много пропало, другої неділі уступили од войська нашого ку Чигирину і там през три дні тажари переправляли, і Чигирин до остатку зруйнували, і гармати забрали, і