Читати книгу - "Знову "ми", Ліка Радош"

Аліна

Розмова з Станіславом певною мірою мене заспокоїла. Трохи засумнівалася в адекватності своїх дій, та зрештою відчуття важкості зникло. Тепер можна глибоко вдихнути-видихнути та розслабитись. Спробую довіритись йому.

Не тільки тому, що він так сказав, але й для себе. Коли вже вирішила бути з кимось, то повинна довіряти своєму вибору. Звичайно не сліпо годуватися всіма обіцянками та з закритими очима йти за ним. Та інколи варто прислуховуватися й до своєї інтуїції, яка зараз кричить мені, що він на таке не пішов би.

Якби зустрів іншу, то спочатку повідомив би мені, а вже потім влаштовував свої стосунки. Це не в його стилі ховатися. Він завжди терпіти не міг щось із себе удавати та притворятися тим ким він не є. По суті змушуючи мене любити його таким, яким він є насправді. Трохи різкий, надто рішучий, не романтик і не мрійник. Та чоловік, що заради коханої піде на будь-які незручності. Потерпить мій ліричний настрій, чи, як цього разу, погодиться на роман на відстані.

Розумію, що наша розмова мало що просвітила. І нам потрібно буде глибше пірнути в суть справи. Та одне я зрозуміла остаточно – Плутар мені не зраджував. А той хто вирішив втрутитись в наші стосунки зовсім скоро про це дуже пошкодує. Хвилина слави – ось її ціна. Гірко через те, що вона свого майже добилася. Добре, що Таня встигла промити мені мозок. Я ж від нього так і ховалася б, якби не порада подруги все випитати.

Майже, з легкою душею збираюся в ліжко. На автоматі виконую вечірній ритуал. Та й спати. Завтра справ по горло.

* * *

Ранок зустрів мене несподівано. Та ні. Я сама навела для себе будильник, щоб встигнути щось приготувати поки прийдуть Таня з Бодьою та і батьки можуть навідатись. Тому прибратись у квартирі та приготувати які-не-які гостинці потрібно.

Спала як вбита. Вчорашній день приправлений переживаннями та й попередня безсонна ніч зробили свою справу. Чесно, вилазити з під тепленької ковдри та прощатись з своєю коханою подушечкою зовсім не хотілося. В квартирі уже досить прохолодно. І цей різкий контраст з перепадом температур мене зовсім не бадьорить. Швидше сум наводить.

Та нічого робити. Як-не-як, а іменинниці сьогодні потрібно трохи попрацювати перш ніж почати святкувати.

Чекала дзвінка з привітаннями від Станіслава. Раніше він старався привітати мене першим. Та не сьогодні... розчарована. Уже і 11-год., а від нього ще жодної звістки. Мабуть, трохи дується на мене, що зробила поспішні висновки і зразу не поговорила з ним.

Мама подзвонила, привітала. Трішки побазікали по телефону з нею і татом. Сьогодні не приїдуть. В них щось там поламалося, і вода затікає в гараж. Живуть вони в приватному будинку в селі, не поодалік від міста. Зараз чекають на майстра. Не знають скільки часу це все займе. Та обіцялися приїхати завтра.

Я встигла уже і в квартирі порядок навести і в магазин за продуктами сходити. Навіть приготувала один салатик, а Станіслав досі і повідомлення не надіслав з привітаннями.

Сказати, що мене це не бентежить? Збрешу!!! Ще і як хвилює. І це хвилювання поволі переходить в образу. Так наче Миколайко мені прутик замість подарунків під подушку поставив. Невже так важко хоч кілька слів написати чи сказати. Ми нібито не сварились і не розійшлись. Так трохи неспокійна та розмита була розмова. Після неї було більше питань, а крапок ніхто не ставив.

Вже шукаю собі лишню роботу по дому. А час так довго тягнеться!!! Сил уже нема. Взялась я вже й до себе. Красу пора наводити. Як-не-як, а 28 років один раз в житті, варто хоч годинку красунею походити.

Таня передзвонила, що трішки затримається. До неї тато навідався, прийшов виховувати блудну доньку, що так підставила його перед партнером та Святом, і відмовляється за останнього виходити.

А от Богдан приходить вчасно. З оберемком квітів в руках. Та солодощами, як і домовлялися.

- Вітаю, квіточко! Щоб цвіла, пахла та щаслива була! – одразу, як відкрила двері почула привітання від Боді.

- Дякую. Заходи. Ти сьогодні перший гість. Будеш допомагати на стіл накривати. – пропускаю його в квартиру.

Забираю з собою букет квітів та йду шукати свою трилітрову банку, що служить мені вазою. Мимоволі пригадала наше невдале побачення майже місяць тому. Якраз в той день коли Плутар знову з'явився в моєму житті. Так багато чого сталося за той час. Навіть не віриться.

Та з Богданом ми бачимося за цей період вперше. Проте ми не одноразово переписувалися і зідзвонювалися. Він в курсі майже усіх подій, що сталися. Ну, окрім останніх.

- Якщо потрібна допомога, то будь ласка!!! Керуй. – жартує Богдан та чекає на мої вказівки.

- Ходи, допоможеш мені розкласти стіл в залі. – веду друга до великої кімнати. Де заходимося хазяйнувати.

- Ти так багато наготувала! Багато гостей чекаєш? – запитує Бодя, коли ми закінчували з приготуваннями.

- Та ні, ще Таня та й все. Батьки сьогодні не зможуть приїхати. В них там ЧП сталося.

- А Плутар? – запитує.

Ну, Бодя. Прямо в ціль, по самому наболілому. Бо привітань від коханого чоловіка досі не отримала. Вже сонце сіло, а від нього ні слуху ні духу.

- В нього зараз багато роботи. Ми навіть не говорили про те, чи він зможе вирватись на вихідні. Якщо сьогодні не на роботі, чому я ніскілечки не здивуюсь, то можливо хоч трохи відіспиться за вихідні.