Читати книгу - "Знову "ми", Ліка Радош"

- Тобто ти не знаєш, що він сьогодні робить? – уточнює Богдан примруживши очі.

Зітхаю. Не хочу про це говорити. Але і обманювати друга та вигороджувати Стаса перед ним не збираюся. Маленька дівчинка в мені хоче комусь пожалітися та поплакатись.

- Він мені ще сьогодні не дзвонив. І навіть нічого не написав. – видавлюю я та плюхаюсь на славнозвісне крісло.

- Перестань киснути. Швидше за все він тобі підготував сюрприз якийсь. Ще не вечір. Він обов'язково тебе привітає. – намагається заспокоїти мене та підняти трохи настрій Богдан.

Нашу розмову перериває дзвінок в двері.

- Це, мабуть, Таня. – кажу я, та роблю спробу піднятися з місця.

- Сиди. Відпочинь я сам відчиню. – кидає мені Богдан, а сам вже крокує до дверей.

Чую, як повертає ключ та відкриває двері. А далі...

- Алін, це не Таня!!! Це твій сюрприз, про який ми щойно говорили...