Читати книгу - "Війни Міллігана"

Зрештою Кол почав називати його Біллі.

З Портленда через оператора у Сан-Франциско (щоб дзвінок не змогли відстежити) Біллі зателефонував чоловіку на ім’я Ренді Дана. Кол запитав, хто це, і Біллі пояснив, що Дана був його роботодавцем і громадським захисником у Огайо. А ще додав, що держава винна йому грошей.

Дана повідомив Біллі, що наступного тижня планує брати участь у конференції для юристів у Кі-Біскейн.

— Він дав мені адресу готелю і номер телефону. Я хочу з ним там побачитися, — поділився Біллі з Колом.

Тож вони обидва рушили на південь, зупиняючись на кожному пляжі на узбережжі Каліфорнії. Вода була надто холодною, щоб купатись, але Тіму було весело як ніколи. Звісно, були в їхній подорожі і неприємні моменти. У районі Сакраменто Кол відчув, що його друг якось перемінився. А коли над ними почувся шум гвинтокрила, Біллі запанікував, наказав Колу зупинитися на узбіччі і втік у ліс. Його довелося шукати та вмовляти повернутися, запевняючи, що це всього лише патрульний або ж метеорологічний гелікоптер.

На кілька днів вони зупинились у невеличкому готелі в Сакраменто. Біллі сказав, що сюди його друг має надіслати посилку з ліками. Тут до Кола дійшло: без ліків Біллі перемикається з однієї особистості на іншу — як у книжці. Він наважився спитати, ким зараз був Біллі, але отримав агресивну відповідь:

— Я й гадки не маю, хто я такий! Яке взагалі твоє діло?

— Я не хотів тебе образити. Ким би ти не був — ми друзі й ділові партнери.

Той мовчки знизав плечима, дістав ніж і почав різати на шмаття тоненький матрац, бурмочучи щось під ніс.

— Навіщо ти це робиш?! — наляканий Кол відступив подалі.

— Відчепися! — гаркнув Біллі.

Потім він узяв телефон, подзвонив у беллінгемський поліцейський відділок і попросив покликати детектива Віллі Зібелла. Йому Біллі повідомив, що взяв у заручники Тіма Кола — тож якщо детектив не відкличе своїх людей, він уб’є заручника і закопає його тіло в лісі по частинах.

Коли Біллі повісив слухавку, Кол схопив Зухвалька і кинувся до дверей.

— Агов, повернися! Я зробив це лише для того, щоб вони не вважали тебе співучасником! Я не хотів би, щоб у мого партнера виникли проблеми через допомогу людині, яку розшукує ФБР.

Кол був вдячний йому за це.

Невдовзі прийшли ліки для Біллі, і на якийсь час він знов став собою. Однак йому доводилось економити, тому іноді він все одно лякав свого друга. Він став підозрілим і недовірливим, а потім взагалі заборонив Колу самому виходити з готелю.

У Лос-Анджелесі з документами Крістофера Карра Біллі купив дробовик і ножівку по металу — щоб обпиляти дуло. Коли вони виїжджали з міста, Біллі відчинив вікно машини і прострелив світлофор. Кол намагався здогадатись, яка з особистостей так поводиться.

Дорогою Біллі навчив Кола заправлятися на старих заправках — на них встановлені старі автомати для зчитування кредитних карток, тому можна було розплачуватися картками, ліміт яких уже вичерпаний, і таким чином не витрачати гроші.

— Давно я так не веселився, — сказав йому Кол.

Він вів машину, а Біллі загубився десь у своїх думках. Коли вони зупинилися на узбіччі на поклик природи, Мілліган сказав Колу, що в кущах щось ворушиться.

— Можеш перевірити, що там? — попросив він.

— Я нічого не чув, — похитав головою Кол, дивлячись на дробовик у руках Біллі.

– Іди подивися.

— Нікуди я не піду. Тут можуть бути змії. Якщо тобі так цікаво — іди і сам перевір. А я потримаю дробовик.

Коли вони поїхали далі, Біллі раптом схопив Зухвалька і сказав, що викине пса у вікна, якщо Кол відмовиться робити те, що йому кажуть. Кол негайно схопив його за волосся й різко смикнув голову назад:

— Хто б ти там не був, слухай сюди: торкнешся мого собаки — я тебе вб’ю.

Це вгамувало Біллі.

Він почав частіше приймати таблетки і знов наче став самим собою. Вони багато говорили про бізнес із джакузі та про те, як зможуть заробити багато грошей, допомагаючи літнім людям у Флориді полегшити біль у кістках.

Однак що менше їм лишалося до Флориди, то більше нервував Кол. Він почав підозрювати, що Біллі все це спланував від самого початку: потоваришувати з кимось, дізнатися про нього якомога більше, а потім забрати його документи, вбити і жити далі під його іменем. Він розумів, що документи Кріса Карра тепер нічого не варті, а нових він зробити не встигне та й не зможе. Кол не міг спокійно спати — він постійно прокидався зі страху, що Біллі щось із ним зробить.

У Кі-Біскейн Біллі почав розповідати дивні історії про те, що його батько — мафіозі, і що він збирається розповісти йому про свою ідею з орендою джакузі у будинки для літніх людей.

— Але я говоритиму з ним сам. Він не стане знайомитися з новою людиною. Він ненавидить мене, але сподіваюсь, я зможу його переконати, що змінився і що це хороша ідея.

Коли Біллі запропонував прогулятися вздовж канав і пошукати алігаторів, Кол помітив, що його друг поводиться просто як Джек Ніколсон у «Пролітаючи над гніздом зозулі»[55]. Може, Біллі планує кинути його в канаву, де б його з’їли алігатори?

Потім Біллі знов почав говорити дивні речі.

— У мене тут двоюрідний брат. Я хотів познайомити тебе з ним і його людьми, але потім передумав. Так що висади мене тут.

Кол запитав, чому Біллі передумав, і той пояснив, що його брат займається контрабандою наркотиків з Куби і дехто з його друзів підірвав літак, таємно підстеріг наркодилерів у місці передачі наркотиків, простежив за ними та вкрав їхній вантаж. Тепер у них жорстока ворожнеча з цими наркодилерами.

— У них все дуже добре організовано, — продовжував Біллі. — Так що тобі краще ніколи нікому про це не розповідати, інакше опинишся в небезпеці.

— Я нікому не розповім, — пообіцяв Кол.

— Так, завтра після обіду зустрічаємося на цьому паркінгу і їдемо говорити з Ренді.

— Добре.

— Я орендую лімузин — чекатимемо його біля готелю.

— Добре.

Але за кілька хвилин після того як Біллі пішов, Кол посадив Зухвалька на коліна, завів машину і помчав на північ. Через