Читати книгу - "Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Доля мала своєрідне почуття гумору, поєднавши у ключовому моменті останній та перший день представниці роду Даару, в алькасарі, один в один повторюючи кривавий сценарій з перервою у чотирнадцять років. Примхлива жартівниця виділила моменти, коли Адель згубила своє ім’я, знову віднайшовши його, але на цей раз, молода особа не збиралася ховатися, як маленька налякана дівчинка. Вона готова була битися, аби захистити безцінне: як правителька, як воїтелька, як мати.
Її серце калатало, у спробах заспокоїтися, але динамічність ситуації не дозволяла проігнорувати реальність, адже за спиною, повітря розривали тваринний рев в перемішку з людськими криками. Так і зайшла Даару Прайм до тронної зали, у супроводі Кара Лін, що поспішно слідувала за нею.
Напівтемрява величного залу притягувала, а впевнені жіночі кроки, звуковими хвилями розрізали тишу, прямуючи до трону. Буквально декілька кроків, і Адель досягла б своєї мети, але неочікуваний шелест крил та глухий удар, що припав Лін Прайм по затилку, одночасно відправив правительку Харонії у безсвідомість та порушив всі першочергові плани.
Тіло величної впало додолу, а обладунки Карлаха дзенькнули слідом, і тільки темна тінь, що спішно ковзнула за статуї, стала доказом того, що у тронній залі, окрім них, був ще хтось.
- Хто тут? – рефлекторно запитала Даару, виставивши перед собою титановий меч, аби мати змогу захистити себе від нападника, що так цинічно та нишком, напав з-за спини, знову сховавшись у темряву.
Відповіді не послідувало, тому, різко повернувшись до непритомної Лін Прайм, що нерухомо лежала на холодному мармурі, Адель підійшла до неї та нащупавши пульс, видихнула. Жінка була жива, а той, хто сховався за статуї, на щастя не був масмором, і це вже радувало.
- Не має сенсу ховатися, - мовила дівчина далі до нападника, вирівнявшись у весь зріст. – Ша Нарін була гарною дочкою та з усіх сил старалася вбити мене ще в Тарумі. Добре, що на цей раз Ви прийшли особисто – нам є про що поговорити, - голосно додала темноволоса, давно здогадавшись чиїх рук була справа.
- Мила моя, Адель, - почулося з-за однієї із статуй попереднього правителя, вже знайомим до нудоти, голосом, а згодом показався Ша Зодак Прайм, розкривши свої сірі крила так, ніби робив розминку перед нападом. - Тобі треба було померти ще в дитинстві, але ти вижила, - продовжив він, крок за кроком зменшуючи відстань між ними. – Шкода, тепер всі ці жертви на твоїй совісті, - розвів руки в різні сторони, посміхаючись, неначе насолоджувався криками довкола, як натхненною мелодією.
- Тепер придивилася краще, і бачу, що переді мною схиблений душогуб. Гарно маскувалися усі ці роки.
- Де він? – не відреагувавши на її слова, запитав правитель Аракії, втупившись в дівчину своїм пронизуючим поглядом, адже сюди він явився не просто поговорити по душам, ще й привівши усю свою армію масморів, яких селекціонував та натаскував останні роки.
- Хто, він? – перепитала Адель спокійно, але зробила помах мечем перед собою, змінивши його позицію, аби нагадати співбесіднику, що вона готова не тільки до милої розмови.
- Ключ, - зауважив той, відправляючи дівчині колючі флюїди. - Де ключ?
- Не маю уявлення про що Ви, - холодним тоном відповіла дівчина.
- Не треба мене злити, я вже знаю, що Кара Лін та Ю’Ліам останні роки шукали ключ, аби відчинити небесну обсерваторію імператора, - різко розізлився Ша Зодак, проявляючи на обличчі оскал.
- Якщо Ви знаєте, то чого мене запитуєте? Я багато років жила в тіні, ховаючись. Якось не до ключа було.
- Єхидствуєш? – скривився сірокрилий, роблячи свої висновки з почутого. - Це на тебе не схоже. Марах Таіра завжди відрізнялася своєю холодною вдачою та контролем емоцій, - озвучив свої здогадки, зробивши декілька кроків у бік, ніби грався зі своєю майбутньою жертвою. - Щось змінилося?
- Я стала собою. Мені більше не треба ховатися за маскою.
- Де ключ?! – заволав сивоволосий ще сильніше, від чого його крик луною пройшовся по тронній залі, відбиваючись від високих стін, луною.
- Нащо він Вам? Якщо хочете відкрити обсерваторію, то не переживайте, її відкриють за Вас, - мовила воїтелька аби розізлити свого опонента ще більше, і це подіяло.
Жовна на обличчі Ша Прайма заграли з новою силою, і це знаменувало початок нападу. Змахнувши своїми гігантськими крилами, він рвонув на Адель, в польоті діставши свій меч. Світлий метал зі всієї сили вдарився об титанове чудо, породивши феєрверк з іскор, а далі сутичка набула нового забарвлення, перейшовши у бій не на життя, а на смерть, де ніхто з противників не поступався іншому.
- За що? – озвучила Адель питання, на яке шукала відповіді всі ці довгі роки, відкинувши свого супротивника подалі, аби віддихатися, і Ша Зодак відразу зрозумів, про що йде мова.
- За впертість, - відповів він, поступово розкриваючи справжні причини смерті її батька. Зараз він хорохорився, а по очам не було видно й долі шкодування за свій вчинок. - Він міг би правити довго, купаючись в славі та багатстві земель Овірії, а натомість – обрав слабкість плазувати перед імператором. Діти піднебесної не повинні були бути слугами для народів, і я виправив це. Зараз, без імператора, ми – на-пів боги. Перші та величні, і немає нікого сильнішого за нас.
- Жадібність до влади остаточно вибила весь здоровий глузд з Вашої голови. Коли імператор повернеться, Ви будете покарані за законами імперії.
- Для цього треба відкрити обсерваторію та пробудити його, а поки ти це не зробила, це лише балачки, - відреагував він на неї уїдливо.
- Тепер зрозуміло, - з посмішкою на обличчі мовила Даару Прайм, склавши головоломку до купи. - У Ваших вчинках ніколи не було честі та совісті, бо весь час Ви переживали за власну шкуру. Як воно жити в страху, що покарання скоро настигне тебе? – сказала та поцілила у наболіле, активізувавши протокол не повернення.
Крок, другий, і далі, у різкому ривку, Зодак Прайм знову кинувся у бій, вкладаючи всю свою лють. Ціль була зрозуміла – закінчити те, що не вийшло зробити чотирнадцять років тому, адже дівчина перед ним, яка незрозуміло як увібрала в себе імператорське благословення, зараз була живим доказом його злочинів перед імперією та перед величними.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Величне дитя піднебесної, Олександра Спаська», після закриття браузера.