Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

— Неймовірно гарно, — додав Джейк, чарівно всміхаючись мені.

— Буде нахабством попросити вас станцювати ще раз? — раптом осмілівши, спитав Джон. — Я ніколи не бачив нічого кращого.

— Ей, дудки вам, — зі смішком заперечила Моллі.

— Уговор був за один танець. Програли — станцювали, — посміхнулася Джесс. — І так забагато нагород для вас.

— Тоді зіграємо ще? — запропонував Сем.

— Ваші списки виявилися складнішими, тож я пас, — заперечила Вікі.

— Ой, ви ж були такі впевнені в перемозі, — обхопивши своє обличчя руками і хитаючи головою, кривлявся Джеймс. — І куди поділася ваша впевненість?

— Всемогутній Одіне, сподіваюся, я потраплю у Вальхаллу, — відкинувши голову й подивившись у небо, заголосила Джессіка, — тому що з цим кретином складніше, ніж на полі бою. Чесне слово, у мене там має бути найкраще місце.

— Це що зараз було? — здивовано і трохи шоковано спитав Джеймс.

Хлопцю ще стояло дізнатися про всіх тарганів нашої подруги. Ми давно звикли до її висловлювань, а от здоровань явно був вражений.

— Знаю тебе другий день, а вже бісиш, — байдуже відповіла Джессіка, не бажаючи пояснювати свої чудасії, яких у неї було дуже багато.

Поки всі дражнили одне одного, ми з Джейкобом наповнили склянки, а потім роздали їх. І тільки тоді я помітила, що Моллі кудись зникла. Вона була відсутня кілька хвилин, а повернувшись, принесла блокнот, який я раніше знайшла в бардачку нашої машини і вирвала з нього кілька сторінок.

— Я пропоную зіграти в змішаних командах, щоб сили були рівними, — запропонувала подруга.

— Чому б ні, мені подобається ідея, — підтримав її Сем.

— Якщо я буду з тобою в одній команді, то до кінця гри придушу, — сказала Джессіка, театрально поклавши свої руки на шию Джеймса, що сидів поруч.

Йому явно подобалася така прямолінійність і зарозумілість Джесс, тому він щоразу підігравав їй.

— Я так тебе боюся, що коліна почали тремтіти, — відповів він, розігруючи переляк. — Тільки треба вигадати щось із тим, що ти своїми дрібними долоньками не можеш обхопити мою шию.

Спостерігати за ними ставало все веселіше. І не тому, що я була п'яною, а тому, що мені просто було добре. Зробивши ковток зі своєї склянки, я відчула лише одну содову з льодом. Повернувшись до Джейкоба, я побачила задоволене обличчя — його рук справа. Недовго думаючи, я поміняла склянки, через що він засміявся й легенько штовхнув моє плече своїм. Зробивши кілька великих ковтків, Джейк додав у свою нову склянку віскі. Друзі не знали, причину його сміху, але, як на мене, їм особливо не було цікаво, адже кожен був зайнятий своїм співрозмовником.

Навпроти нас Моллі розривала листок на кілька шматочків, писала на кожному ім'я й загортала, а в цей час Сем щось їй розповідав. Вона рідко дивилася на нього, але усміхалася. Сем же, розмовляючи, постійно намагався заглядати їй у вічі. Дивно, але в той момент він виглядав абсолютно розслабленим і не таким стриманим, як учора чи сьогодні на початку вечора.

Зліва від нас Джеймс сипав жартами, при цьому емоційно жестикулюючи, а Джесс постійно реготала й за будь-якої нагоди штовхала його то в плече, то в груди. Я не завжди розуміла його жарти, але мені подобалося, що хлопець завжди веселий. А ось Джессіці явно припали до смаку не тільки почуття гумору, а й зарозумілість Джеймса.

Праворуч від нас Вікі досить тихо розмовляла, через що Джон сидів дуже близько до неї. На початку вечора він сильно ніяковів, як тільки подруга щось питала в нього, але тепер здавався впевненішим у собі. Те, що Вікі подобається Джону, вже було очевидним і не вимагало доказів.

Занурившись у свої думки, я навіть не помітила, як Джейкоб підсунувся впритул і сперся на праву руку, яку поставив у мене за спиною.

— Схоже, усім весело, — промуркотів він надто близько до мого вуха.

— А тобі? — спитала я, не втримавши усмішки.

— Мені здається, я так не веселився з дитинства, — відповів Джейк і теж усміхнувся.