Читати книгу - "Ти - моя!!!, Кіра Шарм"

Слава.

От ніколи зі мною такого ще не було! Як ідіот, ходжу туди-сюди по квартирі, щохвилини перевіряючи, чи не розрядився телефон. Лєра давно мала звільнитися і зателефонувати, але від неї – ні слуху, ні духу. Хоч би повідомлення якесь надіслала, нехай навіть із якоюсь смішною мордочкою.

До дев'ятої розумію, що мене вже зовсім реально починає трусити. Думки про те, що мене продинамили, після ранку і особливо вчорашнього вечора, вже не виникає. Зате психую з кожною хвилиною дедалі більше. Чим? Чим можна займатися з цим гребаним професором о дев'ятій вечора? Вони там що - всю програму до випускного курсу пройти вирішили?

А може щось трапилося? Мало, що з людиною взагалі в цьому дебільному місті може статися. Машини ось, як гасають, а Лєра до всього цього не звикла. А раптом її збили? Чи причипився хто по дорозі? Вона ж – з маленького містечка, звикла з людьми відверто розмовляти, бо знають там усі одне одного. А тут… Цілком могло до моєї дівчинки підійти якесь мурло, запитати чогось, попросити чимось допомогти… Вона ж, наївна, і погодиться, не задумавшись…

Ловлю себе на думці, що сам починаю нагадувати собі матусю- квочку, але нічого не можу з собою вдіяти! А якщо їй Риммка ця шалена щось зробила? Хто її знає, може, в неї взагалі шизуха, і вона там на Лєру мою з ножем кидатися почне?

Розуміючи, що вже майже повисмикував половину волосся з шевелюри, вирішую їхати. Звичайно, - кататися містом у пошуках своєї красуні, - погана справа, але в гуртожиток все-таки заїхати треба! І навіть думати не хочу про те, що буде, якщо її там не застану. Єдина надія, що Лерочка перевчилася і заснула, і зараз спить собі мирно, солодко посапуючи. Бля, треба було не розмови з нею розмовляти, а брати в оберемок та тягти до себе у квартиру! Хай би в мене сопіла! А я був би спокійний!

Лаючи себе на чому світ стоїть, падаю на сидіння машини. От тільки дістануся до неї… І навіть слухати не буду! Закину на плече і без жодних розмов понесу до себе! Нехай на мене репетує, нехай відбивається, але зате точно в мене буде в безпеці! А то поки вона вирішиться ... Я тут вже давно посивію і тихенько збожеволію! І ще не факт, що я стану невинним божевільним! Швидше, - ходитиму по двору і битиму всім поспіль морди, починаючи з обличчя її сусідки, яке, по-хорошому, цілком навіть варто було б підчистити! А може, вона знову щось там Лєрі про мене наговорила і моя дівчинка тепер ховається від мене?

У сотий раз набираю номер, але абонент недоступний. І лечу містом, як жах на крилах ночі. Ось тільки спробує Рімма знову виявитися винною!

Смикаюся так, що мало не злітаю з дороги, коли телефон нарешті починає дзвонити.

- Так! - гаркаю в трубку, навіть не дивлячись, хто дзвонить. Тому що навіть уявити не можу, що це виявиться хтось, окрім Лєри.

- Привіт, друже, - розчаровано видихаю, почувши якийсь надто похмурий голос Еда. - Ти там випадково нікого не втратив?

– Що? – гаркаю так, що біля самого вуха закладає.

- Та не психуй ти так, - Ед явно не радий власному дзвінку. – Просто… Лєра твоя тут… Щойно з кабінету Артура вийшла… Тільки заходила вона туди півгодини тому й у джинсах, а вийшла у яскраво-червоній сукні…

____________________

Невже Лєра зрадила Славу з власником клубу, мммм? Як думаєте, дівчата?

   А хто хоче сьогодні ще одну продочку? Зголошуємся!!!