Читати книгу - "Крило метелика (частина 1), Кіра Леві"

З проблемою треба переспати. Ось і я тільки на ранок вирішила сама порушити питання щодо зміни планів на зимівлю. Після сніданку біля вогнища ми проводили збори та розв'язувати питання, будували плани на день або на перспективу.

Піднявши руку, я попросила слово.

— Панове, думка більшості — залишитися жити на Хортиці. Мені теж подобається це місце, але я не вважаю його оптимальним. Все ж таки нам краще переїхати в гірську місцевість Криму. Але! Не в цьому році. Коротке літо добігає кінця. Якщо ми продовжимо рух на південь, то не встигнемо збудувати теплий будинок, пошити собі одяг і зробити запас продуктів на зиму. Нам доведеться пережити сувору зиму тут. Побудувати будинок, лазню, схованку для продуктів, обгородити територію. З нашими навичками та інструментами це займе дуже багато часу. Починати треба вже сьогодні.

— Хто за те, щоб лишитися? — Микита демократично спитав думку групи. У відповідь підняли руки всі члени нашої групи. А Іллюшка взагалі дві!

 — Одностайно, — підбив підсумок. — Тоді сьогодні треба вибрати місце для поселення.

— Що там обирати? — старший Соболєв узяв слово. — Будуємо будинок поблизу джерела на піднесеній частині. Навесні сніг танутиме та йтиме в низину, стікаючи в місцеві струмки та озера. Велике питання із туалетом. Каналізації, змиву немає. У будинку не побудуєш, а взимку бігати на вулицю те ще  задоволення.

— Може, поєднати вихід галереєю з оплітів? Обмазати їх глиною, щоби не так продувало, — подав ідею Геннадій. — Дах зробити з очерету.

— Непогана ідея, — підтримав Панкратов. — Вирішімо, з чого будуватимемо будинок.

Він сидів на колоді, обійнявши здоровою рукою Аню за плечі. З моменту його травми дівчина постійно клопотала біля нього.

— Із лайна та палок, — засміявся Соболєв-старший. — Денисе, тобі тут не в сучасному світі, у нас вибір один — ставимо будинок зі зрубу. Якщо ставити будинок із саману, як раніше по селах у нас будували, то ми запізнилися. Літо червоне тю-тю. Цеглини з глини та соломи не встигнуть висохнути. Дах накриємо очеретами. За рахунок порожнього стебла у нього теплопровідність менша. Льошка, ти у нас по будівництву головний, будеш виконробом?

— Олександре Олександровичу, я не в темі!

— Льоша, ми всі не в темі, — Микита посміхнувся, — але будеш відповідальним за будівництво. Візьми в Іллі чистий лист та олівець, після зборів намалюй план майбутньої забудови. Батьку, ти на допомогу. Геннадій, Матвій, Єгор валять ліс. Андрій із Павлом та жінками переносять наш табір на нове місце. Артем починає обгороджувати гілками територію нашого майбутнього будинку. Лев Аркадійович з Іллею шукають, де можна рибалити з цього боку. Чекаємо від вас на обід риби. Тимур у нас хворіє. Його завдання дійти до нового табору. Впораєшся?

Хлопець кивнув головою. Йому сьогодні тільки полегшало, але лихоманка його вимотала.

— А ми з Микитою підемо шукати глину, — вклинилася я у розподіл обов'язків. — Вона нам потрібна і для будівництва, і побутових потреб. Аня нам обіцяла посуд зробити. Адже будинок великий будувати доведеться. Як мінімум три кімнати, кухня…

— Чому три? — перебив мене Соболєв-старший. — Збудуємо будинок за барачним типом. Кімнати треба будувати на перспективу за кількістю жінок, як мінімум шість, — кажучи це, він косо посміхнувся. — Загальна кухня-їдальня та...

— І як усе це опалювати збираєтесь? — тепер я перебила чоловіка. — Піч буде на кухні. Мороз мінус тридцять п'ять, може, й більше. Топити доведеться цілодобово.

— Кухня буде у центрі. З неї праворуч і ліворуч виходитимуть по три двері у спальні. Четверті двері виходитимуть через тамбур надвір. Можна зробити в кожній кімнаті додаткове опалення.

— Пічки складати? Вчадимо, — подав голос Олексій.

— Аня вміє робити жароміцну глину. Складемо в кімнатах вогнища і туди кластимемо нагріті голяки. Камені довго тепло віддають. І не такі пожежонебезпечні.

Усі загомоніли, обговорюючи план будинку. Запропонований варіант мені сподобався. І має рацію Соболєв щодо розрахунку кімнат. Скільки мотузочці не витися, а кінець буде. Це зараз люди фізично вимотані, і майбутнє будівництво ще витягне всі соки, але взимку, коли до пуття зайнятися буде нічим, крім того, що стежити за піччю та іноді висувати ніс на мороз, можуть виникнути конфлікти. А до весни ще більше — лібідо розіграється.

Хоча он Аліні й чекати весни не потрібно. Хлопці молоді, так і кружляють біля своєї дружини. Раз у раз йдуть «подивитися місцевість».

Ілоні з майбутньою дитиною в окремій кімнаті буде комфортніше.

Денис з Анею точно до весни не чекатимуть. Дівчина вже ділилася зі мною планами. Вона хоче вийти заміж, як тільки ми зайдемо до нового будинку.

Мою Лізу осадили Гена та Олексій. Другий, як ребра поламав, так тільки й чути: «Лізонька те, Лізонька се. Крихітко, можна водички попити? А можеш чашечку притримати?»

Гена коситься на конкурента, але поки що мовчить і незадоволено сопе. Ага, чекає, поки ребра загояться, щоб боки нам'яти. А Ліза свята простота, доки не помічає, які пристрасті киплять довкола.

З Марго все зрозуміло. Їй подобається Микита. І вона вочевидь демонструє свою увагу. Соболєв її ніби не помічає. Але мене чіпляє, як вона до нього липне. Вже точно можу сказати — ревную.