Читати книгу - "Зраджений коханням, Шенна Кахрет "

—Про механізми.

Я обернулася до хлопця і подивилася на нього поглядом, що казав: «А тепер давай серйозно». Акоста хмикнув, з усмішкою дивлячись на мене.

—Про погоду, природу, колишніх. Мене тільки не забудь виставити у гарному світлі.

Одна із суконь, яка йому не сподобалася, полетіла в хлопця.

—Часу залишилося не так вже й багато, давай обійдемося зараз без дурних жартів.

—Так я цілком серйозно, - видав Лестерн, ухиляючись від майбутньої атаки. —Почитай щось у Всесвітній мережі, там буде більше толку, ніж від мене.

Мій телефон не був модним гаджетом, та й дуже гальмував останнім часом. Спробувати шукати щось – означало втратити багато часу.

—Лестерне, - благаюче проспівала я ім'я хлопця і стала перед ним на коліна. —Допоможи мені, будь ласка.

—Тепер я буду твоїм божеством?  - спитав хлопець і скинув брову.

—Я ж просила.

—Тоді встань, мені не хочеться бачити, як низько ти впала.

Вдаривши хлопця по коліну долонею, я схопила іншу сукню і почала хльостати Акосту, як батогом, не шкодуючи ні сил, ні свого вбрання.

До побачення залишалося менше години. За цей час я мала привести себе в порядок, вибрати сукню і нафарбуватися. Друга пара рук і думка мені б не зашкодила, але хлопець чомусь неохоче і не всерйоз до цього ставився.

Більш-менш заспокоївшись, я продовжила перебирати одяг.

—Поговоріть про захоплення, улюблені речі та особисте життя, - спокійно сказав Акоста, ніби я його й не лупцювала.

Його манера голосу змусила мене відчути себе незатишно та в поганому світлі.

—Як тобі?

Показавши хлопцеві коротку жовту сукню із закритим вирізом і паєтками, я помітила, що Акоста заперечливо похитав головою.

—А як щодо цього?

У моїх руках був вішак з короткою сріблястою сукнею, що ледве доходила до колін.

—Патетично і привабливо, - сказала я.

Погляд хлопця дбайливо подорожував по кожному міліметру тканини, ніби перебираючи всі можливі варіанти, чим ми займатимемося на зустрічі і чи підійде воно до всього.

—Не знаю, - сказав Лестерн трохи різким і уривчастим тоном. —Вирішуй сама, я в цьому не розуміюся.

Я цокнула язиком і закотила очі.

—Ти ж мені вибирав вбрання для Росса, що ж зараз змінилося?

—У мене з'явилися справи.

—Та годі тобі, - пирхнула я. —Не треба брехати.

—Це чисто-сердечна правда.

—Яку вимовили брудні вуста.

Акоста сердито загарчав.

—Міг би відразу сказати, що не хочеш мені допомагати. Немає в тебе жодних справ, - продовжила я.

—За ранок у мене з'явилося багато роботи.

Я усміхнулася, продовжуючи перебирати свій гардероб.

—Наприклад?

Лестерн мовчав. Я хмикнула.

—Я мушу йти, - сказав хлопець і встав, прямуючи до дверей. —Не забудь про розлучення.

—Побачимося через пару годин?

—Як вийде.

—У такому разі зачини двері.

Лестерн знову прогарчав щось нерозбірливе і сильно грюкнув дверима, ховаючись з поля зору.

Вранці все було чудово, а зараз його ніби якась муха вкусила. Хлопець просто літав у хмарах і був небагатослівним. Може, справді якісь серйозні справи з'явилися?

Сівши на ліжко, я тяжко і сумно зітхнула. Сукню я можу вибрати через кілька хвилин, коли голова більш-менш буде очищена від каші думок, а зараз я могла виконати задуманий план.

Попрямував на кухню і взявши телефон, я подумки вибачилася перед ним, беручи в руки бурчарду і починаючи наносити численні пошкодження. Номери всіх телефонів я заздалегідь виписала.