Читати книгу - "Вибрані твори"

«Баб» ще нема. Є лише дружина техніка, яку я люблю. Жінка Мішиного шефа і її сестра мають приїхати в кінці цього місяця, але я надіюся, що мені не доведеться з ними зустрічатися.

Часу маю досить, могла б, здається, писати тут багато, але що ж, коли ні ти, ні я не вміємо писати «на замовлення». Написала лише два маленьких вірша: один під вражінням статті «Стиль сучасного покоління», а другий — так собі. Чи маєш щось нове? Чи послала щось до «Вістника»? Мій «Подорожній» буде, мабуть, в цій книжці. Він вже набрид мені порядно, бо шлях його був, дійсно, скелистий!!

Сьогодня хлопець пішов на пошту, а я чекаю нетерпляче на його поворот, бо «Серце свято служить вірі», що, може, буде від тебе обіцяний лист. Хоч... «суждены нам благие порывы, а свершить— ничего не дано!». Знаю, що Варшава — це тобі не село. Там цілий день є чимось заповнений, а особливо, якщо приїхав Андрій, то я не швидко дочекаюся від тебе листа...

Чи ж він приїхав? Шкодую, що його тепер не побачу, бо я щиро прив’язалася до нього. Жалію, що не зможу ходити разом з вами на прогульки і сидіти (п’ятим колесом!) біля патефону. Хотіла б вже, щоб Андрій чимось мені «докучив», а потім ми б з ним помирилися.

Ну, ясно! Зараз прийшов з пошти хлопець, але листа від тебе, «свиньонка», нема. Натомісць, є лист від Донцова. Натуся, що це таке! Редактор пише, що ти до цього часу не відповіла йому на його лист, а ти ж почала писати ще перед моїм від’їздом. Я ж тебе так прохала, якщо вже не хочеш посилати віршів, то хоч відпиши йому. Хоч, мушу тобі сказати, що є мені невимовно прикро, що ти не хочеш посилати своїх віршів до «Вістника». І, пишу тобі це цілком щиро, не хочу тоді і сама посилати. Чи не можеш для мене послати хоч щось? В кожному разі, сідай і відповідай Донцову. Зроби це для мене.

Ну, і що ж ти там поробляєш, моя дорогенька? З ким бачишся, з ким розмовляєш? Зрозумій, як мені тут цікаво все, всі дрібниці, а тому пиши Побільше. Коли й куди вибираєшся на літо? Чи живе хтось в нашій кімнаті? Чи були ще в Варшаві якісь відчити, концерти і т. п.

Як здоров’я Іди і Петруся? Що з ними було?

Цілуй їх від мене і вітай щиро батьків.

Міша цілує тебе і Петруся.

Цілую міцно Твоя Лєна

P.S. Натусь! Докладаю «шпаргалку», яку, будь ласка, передай якнайшвидше проф. Стоцькому. Він знає про неї. Зроби це, дорогенька, це торкається Мішиної посади. Міша говорив вже про це з ним сам, але скажи ще раз, що я дуже прохаю.

[Желязна Жондова], 8/УП 1933

Дорогенька і рідненька моя Сестричко-Натуся!

Нарешті, нарешті дістала я листа від тебе. Ну, як я могла тобі писати, коли не знала твоєї нової адреси, а знала, що ти вже виїхала з Варшави? Але, звичайно, тепер я буду писати тобі якнайчастіше, аби хоч трохи розвіяти цим і твою, і мою нудьгу. Ігор, мабуть, теж буде старатися тебе розважити, оскільки ти йому будеш відписувати акуратно, а, крім того, ти, мабуть, і в свойому Попові знайдеш собі якихось знайомих. З цим Поповим — цікава річ: сниться мені колись, що ти підходиш до мене і кажеш «Моя адреса — Popowo nad В^іеш». Я це на другий же день оповіла своїм знайомим, і ось, вчора, дістаю листа від тебе з ідентичною адресою!! Чи це не дивно!!

Я живу по-старому. Багато хожу, вчора сама полізла на пошту до Olszewki і з особливою приємністю відібрала там листа від тебе. Разом з твоїм листом прийшов з Бра-тіслави лист від Мосендза, який привітав мойого «Подорожнього» ентузіастичними словами і прохав мене писати. Я дуже радію, що «Подорожній» є надрукований без помилок, а теж глибоко певна, оскільки редактор тобі пообіцяв — всі твої вірші будуть виходити під його особистим доглядом і теж без помилок. Обов’язково пошли щось на вересневу книжку.

Від Донцова дістала ще в червні велику пачку з книжками, багато поезій і прози. Дуже мені сподобались сонети Р. Кедра, молодого поета, який в останній «Вістник» дав свою поему «Мойсей». Поема ця мені цілком не подобається, але сонети — чудесні. У «Вістнику» сподобалися мені вірші Ольжича, особливо другий, і щиро посміялася я над «Трактором і конем» Киднира.

4-го виїхав Донцов зі Львова, а приїде туди знов лише 5-го серпня. Отже, якщо хочеш йому написати і послати свої вірші (а варто послати раніш, щоб вони мали добре місце), то пиши на таку адресу: Zywiec РоШиїе, pow. РегеЫпэко Dr. Doncow. Писав мені Донцов, що ти йому, нарешті, відповіла, та вірші заповіла, але ще не прислала. Пошли, золотко.

Коли ми тепер з тобою побачимося — не знаю. Мабуть, аж в осені, бо Міша й досі не має жадного завідомлення з уряду, ані негативного, ані позитивного, отже, треба сидіти тут, на