Читати книгу - "Похід українських армій на Київ-Одесу 1919, Микола Капустянський"

Настрій в Кам'янці.

Треба ще зазначити, що в Кам'янці, особливо з прибуттям туди Галицького Уряду й наближенням польських військ до Збруча, склалася нездорова атмосфера політичних інтриг, боротьби партій і зловживань державним майном і коштами.

Симонові Васильовичу, яко Голові Директорії і Найвищому Вождеві, було важко працювати й усувати всі ці тертя в державному механізмі. Це його знесилювало.

Щовечора Симон Васильович приїздив до ШДА і тут відпочивав – у спокійних умовах оперативної праці та обміну думками (див. Додатки ).

Тут же намічалося шляхи порозуміння з сусідніми державами, розв'язувалося питання про забезпечення армії та інші.

Зрозуміло, що деякі кола, побоюючись за свої впливи, вороже ставились до ШДА, який відверто захищав інтереси армії, і намагалися виперти його з Кам'янця подалі від Уряду і Головного Отамана.

Це ускладняло і без того важкі умови праці ШДА. Доводилося, особливо в час найбільшої небезпеки в Кам'янці, працювати майже цілу добу, а як винагороду, мати втіху читати в часописах цькування на себе або інсинуації.[53]

Стратегічно-політична ситуація.

Наслідком усіх обставин, стратегічно-політична ситуація склалася сприятливо:

1. На фронті об'єднана непереможна українська армія, і проти неї лише один ворог, на якого наступали з усіх боків.

2. Поруч два дружні невтральні сусіди (Румунія, Польща). З Польщею мало статися скоро нове замирення.

3. Військові представники Антанти цікавляться нашою справою. Вони перебували в Кам'янці.

За такої ситуації ШГО міг спокійно перебрати від ШДА керування армією до своїх рук.

Ще лишалося розв'язати наші відносини з Добрармією, з якою ми мусіли так чи інакше зустрітися в ближчий час.

ШДА мав на увазі порушити й цю справу і підготовляв грунт перед представниками Антанти, бо і від неї значно залежали і наші майбутні операції, і доля нашого краю. Тому обставини вимагали не гаяти часу, а вжити відповідних заходів, щоб не опинитися між двома вогнями й не наразитись на несподівадку.

Це питання остаточно мусів розв'язати Штаб Головного Отамана і Уряд.

Директива ШГО ч. 3.

Для кращого зрозуміння плянів ШГО, подаємо директиву і наказ цього Штабу від 11.VІІІ, а також розглянемо докладно сили наших армій і червоного командування, які воно мало для захисту Правобережжя.

Директива Штабу Головного Отамана з 11.VІІІ:

1. Для об'єднання операцій усіх озброєних сил УНР, утворив Головний Отаман при собі, яко Найвищий Вождь, ШГО, який з нинішнім днем вступає в свою діяльність. Шефом цього Штабу іменовано отамана Юнакова, генерал-квартирмайстром генерала Курмановича. Вступаючи в цю службу, сердечно вітаю обидві армії, звертаюся до всіх частин, штабів, старшин, підстаршин і козаків, покликуючи їх до якнайревнішої праці і твердої витривалости на користь нашій вітчизні.

2. Головний Отаман наказує: 1) за останніми відомостями, збирає ворог в околиці на північний захід від Старокостянтинова сили з метою наступу на південь; 2) НК ГА має негайно 2-м корпусом із корпусом СС тому неприятельському намірові протистати з ціллю зайняти район Любар-Полонне-Шепетівка-Заслав.

3. Корпус СС підлягає тимчасово ГА.

4. Іде до ШДА й НК ГА отаман Юнаків. (11.VІІІ. ч. 3).

НАКАЗ ШТАБУ ГОЛОВНОГО ОТАМАНА, ч. 4.

1. Послідніми боями вдалося звільнити залізницю Волочиськ-Жмеринка-Вапнярка від Ворога.

2. Ворожа ситуація: в районі Вапнярки сильна ворожа розвідка, коло Жмеринки розбитий ворог відступив на полудневий схід і на північ поза Вінницю. На північ від Старокостянтинова скупчив ворог більші сили з метою наступу на південь.

3. Щоби звільнити Правобережжя від большевиків раніше, ніж нові ворожі сили надіспіють, наказав Головний Отаман наступати головними силами на Київ, забезпечуючи себе активно на захід і в напрямку на Одесу.

4. Щоб цей наказ виконати, наказую покищо слідуюче: а) група Східня (Наддніпрянська армія, крім групи. СС і групи Запорізької) під тимчасовим командуванням отамана В.Тютюнника, має зайняти район Бірзула-Умань-Володарка; б) Середня група (1 і 3 корпуси, крім однієї бригади третього корпусу) з Запорізькою групою, під командою генерала Тарнавського, має зайняти район Сквира-Козятин-Бердичів, обсадивши відповідною частиною Житомир; в) група Західня (2-й корпус і група СС), під командою командира 2-го корпусу, має зайняти Шепетівку, заслоняючися на північ і на північний захід; г) до виконання тих завдань рішуче й негайно приступити. Всі ці групи підлягають прямо Головному Отаманові; д) розмежувальні смуги поміж поодинокими групами: Середня група: на схід – лінія Жмеринка-Липовець-Біла Церква, на захід – Деражня-Снопіль-Житомир; всі місцевості для цієї групи включно.

5. Всіма заходами старатися розвідку якнайскорше поширити на лінію Бірзула-Умань-Бердичів-Новоград Волинський-Рівне.

6. ГА віддає негайно одну бригаду 3-го корпусу біля Жмеринки до розпорядимости Наддніпрянськoї армії.

7. Місце постою Команди ШГО – Кам'янець, штаби: групи Східньої – покищо Кам'янець, потім Жмеринка; Середньої – Бар, Західньої – Проскурів.

8. Яруга (над Дністром), Копайгород, Ярмолинці, Сатанів творять границю між тереном військових подій і державною зоною.

Отаман Юнаків, генерал Курманович.

ч. 4. Наказ 12.VІІІ.

ОРДЕБАТАЙ УКРАЇНСЬКИХ АРМІЙ

Наші озброєні сили.

Наші сили складалися з двох армій – Галицької й Наддніпрянської. Галицька армія – 3 корпуси і команда етапу, разом 49795 люду; біля 18-19 тисяч багнетів і шабель, 158 гармат, 546 кулеметів.

В Наддніпрянській армії були три регулярні групи: СС, Запорожці, Волинська і четверта повстанська,