Читати книгу - "48 законів влади"

Ворона підлетіла до ставка й побачила жінок із королівського двору, які там купалися, а на березі лежали перлини, намисто, клейноди, предмети одягу і золотий ланцюжок. Ворона ухопила золотий ланцюжок дзьобом і полетіла до баньяна, а євнухи кинулися навздогін.

Прилетівши до дерева, ворона вкинула ланцюжок у дупло. Коли люди короля видряпалися на дерево по ланцюжок, то побачили набухлий каптур кобри. Вони дубцями вбили змію, витягли золотий ланцюжок і повернулися до ставка. А ворон із вороною щасливо доживали свій вік.

Приповістка з «Панчатантри», IV ст., переказ запозичено з вид.: К. Г. Х. Сіу «Мистецтво влади», 1979 р.

Тлумачення

За легендою, Клеопатра домоглася свого завдяки спокусливим чарам, але насправді сила її впливу походила від уміння примушувати людей виконувати її вимоги так, аби вони при цьому не помічали, що ними маніпулюють. Цезар і Антоній не лише позбавили її від найнебезпечніших родичів — Птоломея XIII і Арсіної, — вони стратили всіх її ворогів, як в уряді, так і серед військових. Обоє стали для Клеопатри котячими лапками. Задля неї вони кидалися у вогонь, виконували бридку, але потрібну роботу, завдяки чому вона не здавалася убивцею родичів і співвітчизників. І, нарешті, обоє дозволили їй правити Єгиптом не як римською колонією, а як незалежною державою. Усе це вони робили, не усвідомлюючи, як вона ними маніпулювала. Це було найвитонченіше і найпотужніше вміння переконувати.

Правителька не повинна бруднитися бридкими справами, і правитель не може виходити до людей із кров’ю на обличчі. Однак влада не втримається, якщо не придушуватиме ворогів — завжди буде потреба в різних брудних справах, щоб залишитися на троні. Вам, як і Клеопатрі, потрібна своєрідна котяча лапка.

Це має бути людина не з найближчого оточення, яка навряд чи збагне, що її використовують. Таких бовдурів скрізь удосталь. Їм подобається догоджати вам, особливо якщо ви кинете їм пару кісточок у винагороду. Виконуючи завдання, які здаються їм безвинними або принаймні виправданими, вони розчищають для вас поле діяльності, поширюють надану вами інформацію, дискредитуючи людей, яких вони не сприймають як ваших суперників, просуваючи вашу справу — руки бруднять вони, а ви лишаєтеся чистими.

Дотримання закону ІІ

Наприкінці 1920-х років у Китаї почалася війна між націоналістичною і комуністичною партіями за владу в країні. У 1927 році лідер націоналістів Чан Кайші заприсягнувся повбивати всіх комуністів і в наступні кілька років майже здійснив свою загрозу, змушуючи їх відступити, доки в 1934—1935 роках їм не довелося вдатися до Великого походу. Це була передислокація армії з південного сходу до провінцій на північному заході, при цьому лави армії, яка подолала 6000 миль теренами з дуже складним ландшафтом, значно порідшали. Наприкінці 1936 року Чан запланував наступ, аби остаточно знищити комуністів, але на заваді став заколот: власні солдати схопили його й передали комуністам. Тепер йому лишалося чекати на найгірше.

Тим часом Японія вторглася до Китаю, і, на подив Чана, лідер комуністів Мао Цзедун не вбив його, а запропонував угоду: комуністи відпустять його і визнають командувачем об’єднаних сил комуністів і націоналістів, якщо він погодиться боротися разом із ними проти спільного ворога. Чан приготувався до тортур і страти і не йняв віри своєму щастю. Тож і в червоних виявилася слабинка. Тепер, коли не треба буде вести проти комуністів ар’єргардні бої, він знав, що здолає японців, а за кілька років поверне проти червоних і легко їх знищить. Даючи згоду на їхніх умовах, він нічого не втрачав і, зрештою, міг виграти все.

Комуністи вели війну з японцями у звичний для себе спосіб — за допомогою тактики партизанської війни, а військо націоналістів схилялося до традиційної стратегії. За кілька років вони спільно вигнали японців. Аж тепер Чан збагнув, про що насправді йшлося Мао. Його власна армія прийняла на себе всю міць японської артилерії й була страшенно ослаблена, і їй потрібно було кілька років на відновлення. А комуністи не лише уникли прямих ударів японців, але й використали цей час війни для збільшення своєї потуги і створення осередків впливу по всьому Китаю. Щойно війна проти Японії завершилася, поновилася громадянська війна, але цього разу комуністи оточили ослаблих націоналістів і поступово підпорядкували їх собі. Японці послужили Мао тією самою котячою лапкою, зоравши поле для комуністів і підготувавши перемогу над Чан Кайші.

ЯК ПОШИРЮВАТИ НОВИНИ

Коли Омар, син аль-Хаттаба, став сповідувати іслам, він захотів, щоб звістка про це швидко поширилася. Він пішов до Джаміля, сина Мамара аль-Джумахі, який був відомий тим, що миттєво поширював таємниці. Якщо його у щось утаємничували, він негайно переповідав це всьому світові. Омар сказав йому: «Я став мусульманином. Мовчи. Я кажу тільки тобі. Нікому про це не кажи». Джаміль вийшов на вулицю і почав кричати на повен голос: «Чи повірите ви, що Омар, син аль-Хаттаба, не став мусульманином? Не вірте цьому! А я кажу вам, що став!» Новина про навернення Омара на мусульманство рознеслася всюди. А йому тільки того й треба.

«Витончений прийом», Книга арабської мудрості й хитрощів, XIII ст.

Тлумачення

Більшість лідерів, полонивши такого сильного ворога, як Чан Кайші, напевно вбили б його. Але, вчинивши так, вони втратили б шанс, яким скористався Мао. Без досвідченого Чана, лідера націоналістів, вигнання японців тривало б набагато довше і мало б катастрофічні наслідки. Мао був занадто розумний, щоб через гнів утратити можливість убити одним пострілом двох зайців. Власне, Мао використав одразу дві котячі лапки, які сприяли його повній перемозі. По-перше, він розумно спокусив Чана очолити війну проти японців. Мао знав, що націоналісти на чолі з Чаном переймуть на себе найважчі бої та виженуть японців із Китаю, якщо їм не доведеться відвертати увагу на одночасну боротьбу з комуністами. Націоналісти, таким чином, були першою котячою лапкою, яку комуністи використали для вигнання японців. Але Мао знав і те, що під час війни японська артилерія і підтримка з повітря винищать велику частину армії націоналістів, а комуністам на це саме довелося б витратити десятиріччя. Нащо марнувати час і сили, якщо японці зроблять це швидше? Завдяки такій мудрій політиці використання раз у раз котячої лапки дало змогу комуністам здолати націоналістів.

Є два способи використання котячої лапки: для додержання звичаю, як робила Клеопатра, або для збереження сил і енергії. Другий спосіб, зокрема, потребує перспективного планування, розуміння того, що тимчасовий відступ (звільнення Чана) може привести до величезного ривка вперед. Якщо ви тимчасово ослаблені й потребуєте часу на відновлення сили, важливо використати оточення як запону — для приховування намірів — і як котячу лапку, що зробить усе за вас. Пошукайте впливову третю