Читати книгу - "Ти мене не знаєш, Юлія Феліз"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— Ти впевнена? — спитав він.
— Так.
— Не шкодуватимеш?
— Не можу йти туди… Не можу, Бодю.
Сльбози котилися по моїх щоках. Він притис мене до себе, однією рукою обіймаючи за спину, іншу поклавши на мою потилицю.
— Чому вона так зі мною? — схлипнула я.
— Все гаразд, — сказав Богдан. - Я завжди буду поруч. Завжди буду любити тебе. Я ж обіцяв.
Ми поїхали на таксі до Богдана додому, і чомусь було так холодно й похмуро, наче вся вселенна вкрилася товстим шаром льоду. Я почала дрібно тремтіти, і Богдан, який обіймав мене за плече, відчував це. По його вилицях так само ходили жовна, але замість люті в погляді читався біль, який він намагався ховати, але виходило погано. А може, це я навчилася читати його по очах.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ти мене не знаєш, Юлія Феліз», після закриття браузера.
