Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

У трюмі було темно, світло падало тільки з вхідного люка. Я знайшов Кріді, який сидів біля ящика з незрозумілими деталями, і намагався знаками пояснити йому, що треба піднятися нагору. У відповідь він показав мені циліндричний предмет, який тримав у руках. Бачачи, що він мене не розуміє, я схопив його за руку і потягнув за собою. Він так і тримав дивний предмет в руках.

На палубі сидів Зерд, притулившись спиною до борту і заплющивши очі. Я знав, що таким чином він спілкується зі своїм птахом. Кріді підбіг до сера Вартового і, не звертаючи уваги на його зосередженість, нетерпляче смикнув його, намагаючись віддати йому свою знахідку, а потім почав щось пояснювати, прикладаючи руки до рота рупором і видаючи звуки, середні між гарчанням і вереском. Зерд розплющив очі й покликав мене:

- Саєб, Кріді каже, це та сама зброя.

При цих словах підійшов збуджений Гердан, його очі горіли цікавістю. Він, наче заворожений, розглядав незрозумілий предмет, але не наважувався забрати його в сера Вартового. Помітивши це, Зерд обережно передав йому предмет.

- Сподіваюся, ця штука не вибухне, - хмикнув він.

Тепер Кріді переключився на Гердана і, так само жваво жестикулюючи, щось йому втовкмачував. З нашого корабля знову замиготіли спалахи світла. Сигналізували про те, що корабель, який наближається, умовно ворожий.

- О! До мене дійшло! - вигукнув Гердан.

Принесений із трюму чужоземний предмет мав вигляд суцільного циліндра, товщина якого приблизно в півтора раза перевищувала товщину руки дорослого чоловіка, з ручками по обидва боки циліндра. На кінці він завершувався широким розтрубом, закритим густою металевою сіткою. Я пригадав, що людина, яка завдавала ударів по нашому кораблю, тримала пристрій біля рота. На вузькому кінці циліндра, біля ручок, був отвір, також забраний щільною металевою сіткою.

Звуки, які видавав Кріді, стали більш осмисленими. Він вимовляв щось на кшталт:

- Ух-ух-ух! Ух-ух-ух-ух! Ух... ух... ух.

- Може, туди треба подути, - знизав плечима Зерд.

Гердан так і зробив, але нічого не сталося.

- Спробуй заспівати, - жартома запропонував я, - як Кріді.

Гердан неприязно зиркнув на мене, але все ж послухався і прогудів у пристрій:

- Ууууу... уууу... уууу... уууу, - на зразок того, як палацові музиканти в Матії грають на валтарні.

Цей інструмент існує в єдиному екземплярі і являє собою велику трубу, згорнуту спіраллю і встановлену на дерев'яному постаменті заввишки майже у зріст людини. Музикант піднімається туди сходами. Це має бути людина могутньої статури, тому що їй належить дути в спеціальний отвір, і тоді труба видає мелодійні низькі звуки. На цьому інструменті грають на найурочистіших святах, таких як одруження в королівській родині чи народження спадкоємця, і не кожній людині доводиться його почути. Мені довелося лише одного разу - під час свята на честь народження принцеси Ірбіни.

Мої спогади були перервані здивованим зойком Гердана. Він округлими очима дивився на діру у фальшборті. Знизу донеслася лайка:

- Гей, ви що там, з глузду з'їхали?!

Вирваний силою удару шматок фальшборта ледь не влучив у наш човен, пришвартований до борту чужоземного судна.

- Чудово! - Зерд ляснув Гердана по плечу.

Він підійшов до пошкодженого фальшборту і почав оглядати отвір. Потім дав команду принести решту зброї з трюму, тож ми з Герданом підняли на палубу весь ящик.

Зерд згадав слова Нью про те, що чужоземна зброя виходить з ладу, якщо впустити її у воду. Тому ми взяли в човен три предмети з дев'яти, що лежали в ящику, і вирушили на острів проводити випробування. Зброю в човен спускали обережно, закутавши в плащ, і так само обережно перевезли на острів.

Виявилося, що на суші вона працює так само, проте найкращі результати показував Гердан. У нас із Зердом майже нічого не виходило. Я припустив, що потрібен особливий музичний слух, щоб відтворити необхідні ноти. Вінцем досягнень стало те, що Гердану вдалося зіштовхнути в море великий валун, який до цього мирно спочивав на скелястому узвишші.

Захопившись експериментами, ми не помітили, як причалив другий човен з нашого корабля, і тільки почули попереджувальний крик матроса, а потім голоси наших товаришів. Конфідус і Рігд помітили наші переміщення і вирішили дізнатися, у чому справа.

Корабель, помічений на горизонті, прослідував паралельним курсом, не наближаючись до острівця, тож усі відчули себе спокійніше.

Конфідусу поводження з новою зброєю далося так само легко, як і Гердану - далася взнаки практика релігійних співів. Кріді намагався нам пояснити, як поставити захисне поле, тому всі зібралися навколо нього, але нам не вдавалося зрозуміти його пояснення. Кріді смішно попискував, і з боку здавалося, ніби він зображує мишу.

Я припустив, що встановлення захисного поля вимагає взяти високу ноту. З нас усіх такий діапазон був доступний тільки Рігду, через юнацький голос. Він невпевнено взяв зброю в руки і протрубив найвищу ноту, на яку був здатний. Але нічого не сталося, я вільно міг наблизитися до нього. Зерд наказав згортати експерименти й квапитися, нагадавши, що Нью та інші полонянки перебувають у небезпеці. Однак Рігд проігнорував його слова і продовжував робити нові й нові спроби, тож батькові довелося прикрикнути на нього.