Читати книгу - "Талісман обраної, Ася Чирокбей"

- Але та-...! - від хвилювання юнак дав "півня", і його голос зазвучав фальцетом.

Повітрям пройшли брижі, і юнак опинився відділений від нас мерехтливим бар'єром. Зерд гмикнув та підняв із землі невеличкий камінець, який кинув у напрямку хлопця. Вдарившись об невидиму перешкоду, камінець впав на землю.

- Ха! - вигукнув Гердан. - У нас вийшло!

Кріді скакав навколо бар'єра, як нам здалося, виконуючи танець перемоги.

- Рігде, з тобою все гаразд? - стурбовано запитав Зерд.

- Нормально, - знизав плечима юнак. - Тільки як цю штуку прибрати?

Ми по черзі намагалися підійти до нього, але наштовхувалися на пружну стіну. Гердан спробував із розбігу пробити її плечем. Ми не встигли його зупинити, і стіна відкинула коротуна на цілий сажень. Але це його не збентежило.

- Працює! - весело заявив він, схопившись на ноги.

Однак Зерд мав рацію, ми мали повертатися на корабель і зайнятися корабельною машиною. Порадившись, ми запропонували Рігду покласти зброю на землю і вийти за межі її дії. Це в нього вийшло, але повернутися назад Рігд уже не зміг. Так ми й залишили чужоземну зброю лежати на березі, оточену захисною стіною.

Дорогою на корабель ми були окрилені першим успіхом. За розповіддю Конфідуса, в легендах еридіан йшлося про те, що в стародавні часи у людей були швидкохідні кораблі, якими могли керувати посвячені. Оскільки еридіани вважали, що душа є не тільки в людини, а й в інших живих істот і навіть неживих предметів, то в оповіданні Конфідуса швидкохідні кораблі були ледь не живими істотами. Він говорив про особливий зв'язок капітана з кораблем.

На таких кораблях майже не було матросів, тому що не потрібно було ставити й прибирати вітрила, а корабель рухався за рахунок чарівної сили, яку Конфідус називав Божественним наміром. У чомусь це перегукувалося з матійськими казками, в яких королівський корабель рухався силою чарівництва. Піднявшись на борт, ми пішли за Кріді, зупинившись тільки для того, щоб запалити ліхтар.

У мене промайнула думка: чим харчувався Кріді на нашому кораблі? Ця істота віддавала перевагу фруктам і зовсім не їла м'яса. З огляду на те, що на бойовому кораблі фрукти зазвичай є недозволенною розкішшю, Кріді задовольнявся невеликими порціями овочів і каші. На острові він встиг поласувати ягодами з кущів, і тепер жестами пояснив нам, що був полоненим на цьому або подібному кораблі, а оскільки його одноплемінники спілкуються головним чином думками, він міг вільно читати думки екіпажу і розумів, як цим кораблем керувати. Складність була тільки в тому, щоб передати ці знання нам.

Цього разу ми не стали спускатися вниз. Кріді повів нас до найближчої до носа корабля надбудови, яка тільки частково височіла над палубою. Після невеликого спуску, ми опинилися в досить світлому приміщенні, освітленому похилими вікнами в стелі, так що Конфідус загасив ліхтар. У приміщенні було три крісла, міцно прикріплених до підлоги і оббитих матеріалом, схожим на шкіру великої ящірки. Мені доводилося бачити рідкісні й дорогі речі з такого матеріалу.

Кріді посадив у крісла Конфідуса, Зерда і Рігда. Його вибір був мені незрозумілий, оскільки з усіх присутніх у мене був найбільший досвід керування кораблем, але, як виявилося, у Кріді була для мене приготована інша роль. Він підвів мене до шафи, вбудованої в стіну зліва, вправно відчинив залізні дверцята і дістав дивного вигляду лицарське вбрання, яке складалося з шолома, нагрудника і браслетів. Кріді допоміг мені вдягнути нагрудник, що закривав плечі, груди й верхню частину спини, застебнути на зап'ястях широкі браслети, що були більш схожими на наручі, і знаками запропонував вдягнути шолом.

Шолом був білим, із прозорим забралом, що сягав кінчика носа, прикрашений круглими й товстими металевими пластинами, загальною кількістю п'ять чи шість пластин. Вказуючи на них, Кріді розводив руки і смішно присідав, з чого я зробив висновок, що це не прості прикраси, а предмети, які мають у собі чарівну силу. Я з сумнівом подивився на шолом, потім на Кріді, але після деяких вагань усе-таки вдягнув незвичайний обладунок, пам'ятаючи, що від цього може залежати життя леді Нью та інших моїх товаришів.

Шолом застібався під підборіддям магнітною застібкою, і щойно я його застебнув, відчув щось схоже на слабке гудіння. Це не було звуком, швидше, відчуттям. У мене виникло відчуття, що корабель ожив. Підлога і стіни ніби затремтіли, хоча, повторюся, фізично я цього я не відчував.

З пояснень Кріді я зрозумів, що кораблем треба керувати думкою, і послав уявну команду підняти вітрила. Вібрація посилилася, але більше нічого не сталося. Тоді я послав уявну команду прибрати якір, і, на мій подив, корабель захитався, як це зазвичай буває під час підняття важкого якоря. Зерд і Конфідус здивовано озиралися, а Рігд схопився і вибіг на палубу. Незабаром пролунав його крик, що якір піднято. Чути було, як Рігд кричить матросу відійти на човні від корабля. За деякий час Рігд повернувся і доповів, що човни віддалилися. Поки все це відбувалося, я згадав, що ніколи не бачив вітрил на цьому кораблі. Чари так чари, іншого вибору все одно немає. Я дав кораблю уявну команду розвернутися носом до виходу з бухти

Раптом верхня частина забрала стала непрозорою. Я зрозумів, що цей шолом є кіртом. У голові промайнуло все, що я знав про такі предмети, і я вирішив нічому не дивуватися. Корабель похитнувся, так що я ледве встояв на ногах, схопившись за шафу. Як і раніше, відчувалося гудіння в голові, але тепер це відчуття поширювалося на плечі і руки. Поступово я розібрався в малюнку, який показувало забрало. Це було зображення корабля, а навколо було видно обриси бухти, ніби я дивився з висоти пташиного польоту. Придивившись, я побачив, що корабель розвертається у бік виходу в море.