Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Йов. Фальшива вага 📚 - Українською

Читати книгу - "Йов. Фальшива вага"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Йов. Фальшива вага" автора Йозеф Рот. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76
Перейти на сторінку:
цього роману символічно відбиває розщепленість сучасного існування поміж Старим і Новим Світами, поміж традицією і модерною, вітчизною та міґрацією, війною і миром, що її внаслідок суґестивної сили зображення слід читати як притчу про сучасну долю загалом. А що при цьому йдеться про єврейські долі, то це видимо та додатково підсилює вимовність і силу узагальнення. Тут Ротова майстерність у змалюванні окремих постатей і вміння робити великі висновки про рух часу та істоту історії сягає досконалости.

Схід західного світу, звідки Рот утік, і крайній його захід, куди він так ніколи й не дістався: Америка. Рот конструював Америку так само, як і конструював Схід. Може, не з таким знанням справи, але не менш вправно. В кожному разі, досягаючи не менш переконливого естетичного ефекту. Схід він знав незмірно ліпше, але у випадку з Америкою йому помогла життєва мудрість, що йшла з досвідом: він просто переносить умови волинського штетлю до Америки. Закриті внутрішні подвір'я нью-йоркських цегляних будинків не диктують якихось інших стосунків, ніж внутрішні подвір'я штетлю, а надто коли люди загалом ті ж таки. Паркетини в долівці підлоги того самого розміру і риплять так само в Цухнові, як і в Нью-Йорку. Ні побожність, ні скнарість, ні хіть, ні шаленства, ні підприємливість не стають менші, а радше більші. Бо незмірно більшими є можливості їх втілити. Простір для проекцій і проектів. Проекти вдаліші саме тому, що більшим є простір для проекцій. Єдина надія на те, що швейну машинку «Singer» запатентував таки хтось із родичів щасливого бідахи Менделя. Велике виправдання еміґрації: тим, хто виїхав, не доведеться загинути в Голокості на Сході Европи.

…А ще в цих межевих і замежних краях світу подібно набувають неабиякої ваги стихії та простір. Безмежність відкритого простору, що від неї заникає здатність судження. (Хоча, як слушно зауважив Честертонів патер Бравн, розум є розумним завжди.) Панування елементарних стихій, великих, визначених і нещадних: дощу, вітру, морозу, снігу, спеки, пороху[2]. Розхитування і розмивання на периферії впорядкованого світу: Трота, Айбеншютц. Терени особливого кримінального хисту, кримінального шарму, який так вабить чоловіків, що прибули сюди з гадано усталеного світу, зі світу начебто тривкого.

Психічний вибір тут дуже вузький, місця для маневру майже зовсім немає. А втім цей вибір конче слід зробити, якщо не хочеш опинитися на периферії незначности. Велике entweder — oder пограниччя: невроз або кримінальність. Каптурак, Ядловкер давно зробили вибір на користь кримінальности. Невротичні чоловіки, котрі приїздять сюди з центру, постають перед його необхідністю. Травматизовані чоловіки. Травматизовані найчастіше ще не війною, але вже, либонь, її передчуттям: без снаги, без наснаги, але з великою невитравною тугою, вони неодмінно опиняються перед вибором, а за символ його — як і цих країв загалом — править прикордонна корчма. Прикордонна корчма перетворюється на межевий вибір, тоді як реальність самого кордону стає дедалі умовнішою.

Вони приїздять сюди вже без охоти, але ще з ілюзіями. І головна з тих ілюзій — що на периферії світ наразі незіпсутий. Прикрий, важкий, позбавлений принад і вигод — зате незіпсутий.

І тут розгортається ціла панорама амбівалентности в зображуванні Сходу: бастіон давніх укладів монархії, місце, де світ іще Той світ, або — мовлячи разом зі Стефаном Цвайґом — учорашній світ, і водночас сфера, де внутрішній розпад його відчутно, може, найбільше, і де він почався, мабуть, найраніше. Стрефи, де відцентрові сили найбільші, а ентропія найнестримніша.

Дві візії порятунку істоти Давньої Европи: одна через Америку, друга — Сходом Европи: Ex Oriente Lux. Дві візії порятунку євреїв: виїзд на Захід, в Америку, і на Схід — у Палестину. Дві візії порятунку душі: втеча вперед, на Захід, і втеча назад, на Схід. Одне велике усвідомлення безвиході: Ex Oriente Tenebrae.

Цьому великому розчаруванню протиставлено елементарне випробування, чи пак випробування елементарністю, елементами, тобто стихіями. Тут місце підставових з'ясувань вартости людської природи. Спека і студінь, вогонь і вітер, повінь і посуха, сніг і сонце, крига і криця, жайворонки і жаби. Від цього вмирають, від цього міцніють. Від цього або вмирають, або міцніють, і це є другим елементарним і фундаментальним вибором Сходу, що перед ним постає кожен, хто сюди потрапляє. Багно не вдовольняє забаганки, зате допомагає збагнути.

Афекти тут теж елементарні: пожадання, заздрість, ревнощі, помста, лють. Вмерти душею — або вижити. В кожному разі, звична модель людського зазнає тут радикальних випробувань. Евфемія виявляється для Айбеншютца далеко не евфемізмом. Тут ніхто не прийде на допомогу. Тут ти наодинці зі стихіями і можеш покладатися тільки на те, що в тобі вже є.

Як це може бути жаданою вітчизною? Вітчизною пожадання? Така вітчизна може бути тільки імаґінативною — як місце мітичного походження, що обдаровує того, хто звідти походить, усіма своїми елементарними й амбівалентними властивостями. І як місце нез'ясовної та незгасної туги, яка, власне, своєю непроминальністю витворює найнадійніший, найтривкіший прихисток, захист. Дім туги. Туга як дім. Туга як вітчизна. Рот переконаний, що він носить у собі властивості цих широт, і вони бережуть його і наснажують.

Ці елементи нетривкі, втілення минущости, як порох чи сніг — і вони вічні та незмінні. Вони перетривають усе.

Те, що в «Йові» було передчуттям, на час написання «Фальшивої ваги» стало певністю і фактом. «Фальшива вага» — теж не звіт, не репортаж, а притча на матеріялі того світу, котрий був уже недоступним, а невдовзі і зовсім зник. Конструкт про те, що закон заникає, зникає на периферії. Тимчасом, закону не було вже в самісінькому центрі. Відень був за крок до аншлюсу.

Занепад Айбеншютца можна відчитувати і як літературний автопортрет. От лише Рота вбив не гострий і важкий камінь, загорнений у хустку, а зовсім незагорнені вісті, які несла із собою доба. Останнім камінчиком, що спричинив обвал, стала звістка про самогубство Ернста Толера. Цвайґ відібрав собі життя гострою бритвою, Рот, як кажуть польською, — гострими алкоголями. Інструмент не такий стрімкий, але на довгу мету не менш надійний. Отже, автопортрет чоловіків, які не перетривали еміґрації, які назавжди залишилися у «Вчорашньому світі».

Ротові довелося пережити збурення паризького готелю «Foyot», його останньої умовної батьківщини. По тому — вже сама безпритульність, яку він прагнув здолати, вкорочуючи собі віку. А одинокою вітчизною, яка йому залишалася, була витворена в літературі: та, де він і оселився навіки. Та, де ми тепер шукаємо і знаходимо його. Небесний Єрусалим Йозефа Рота зведений із написаних і надрукованих слів, але до них не зводиться.

1 ... 75 76
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Йов. Фальшива вага», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Йов. Фальшива вага"