Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— Це поки ти лежала в медпункті? — я кивнула — Вибач, що залишив тебе там одну.

— Альфред, ти ж не можеш бути весь час поруч зі мною. Уже просто минуло більше року, і я маю навчитися справлятися сама і жити без них. Знаєш, я там нагорі зрозуміла, що не хочу, щоб такі, як Лістери, отримали справу життя моїх батьків. Це одне й інше я хочу домогтися чогось і сама.

Альфред узяв мене за руки і ніжно сказав:

— Хочу щоб ти знала, що я завжди тебе підтримаю і ти завжди можеш на мене покластися. Ти та для кого я зроблю все що завгодно.

— У межах закону, я сподіваюся? — весело запитала я.

— Звісно, у межах закону. Але я не думаю, що ти захочеш його порушувати. Правда? — він усміхнувся.

— Так, — сказала я з посмішкою і поцілувала його.

Лікар виявився адекватним і не трясся над мною, як нервова матуся. На щастя, у мене мама була адекватна. Зате Мартіна проявила себе у всій красі, і намагалася опікати, занадто сильно. Часом мені здавалося, що вона бачить у мені маленьку дівчинку. Хіба що косички з бантиками не зав'язувала. Намагалася бути з нею дуже терпимою, особливо після останнього стресу із замахом. Здається, він занадто на неї вплинув. Через її надмірну опіку я з Альфредом бачилася тільки на тренуваннях, у їдальні та перед сном. На моє величезне щастя хлопець у мене виявився дуже адекватним і не висував жодних претензій, що я йому мало уваги зараз приділяю.

Ось і зараз я сиджу в каюті у королівської пари. Мартіна розчісує моє волосся і заплітає коси. А потім розпускає і все по новому. Я намагаюся відволікти її розмовою і розпитати про Афон. Вона насилу відповідає, частіше зависає і просто механічно розчісує мене і гладить по голові.

— Мартіна досить! — не витримав король — Ну прийди вже до тями.

Мартіна на впаки тільки розплакалася і сіла просто на підлогу. Я забрала в неї гребінець, а волосся зібрала в хвіст. Потім просто обійняла її і погладила по спині й тихо сказала:

— Скажіть, що вас так хвилює останні дні?

— Я, я злякалася, — заїкаючись, сказала Мартіна, — я, уявити раніше не могла, що можу залишитися одна без Сашка і синів. Іза я цього не переживу.

Я подивилася на короля і поглядом показала на його дружину. Він мене зрозумів. Швидко підійшов, підняв дружину з підлоги і міцно обійняв. Невже вони досі не поговорили про той випадок, і вона все це в собі носила і переживала.

— Мартіно, кохана, — ласкаво сказав король. — Усе буде добре, ось побачиш...