Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Янголятко в кутих черевиках. Книга друга 📚 - Українською

Читати книгу - "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга" автора Генечка Ворзельська. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 74 75 76 ... 99
Перейти на сторінку:

Я розпакувала валізу.

— Відвернутися?

— Як хочеш.

Затягнуто всі паски. Клацнула липучкою кишеня. Ріжечок косинки зав’язано вузлом і розправлено так, що вона заблищала, мов гартована криця.

— Коли б іще знайти…

— Знищувач?

Він ствердно кивнув, а я посміхнулася.

Він ніколи не побачить синців на моїх плечах, ніколи не дізнається про те, як один крок може коштувати цілого життя, коли ти несеш таку зброю.


Він скаже:

— Чудово, — і смикне затвор.

Патрони! Звісно, ж, я принесла їх.

Тож зарядивши «знищувач». Бойовик Робот покладе у вухо навушник, надіне на око приціл, підтягне до рота тоненький провідець-мікрофон:

— Мисливець п’ять викликає базу.

— Там нікого нема.

Він не чує мене.

— Мисливець п’ять викликає базу. Мисливець п’ять… Мисливець п’ять… База, озвіться до мисливця п’ять. База, відгукніться…

— База чує тебе, Мисливцю п’ять.

— Хто це?

— Мисливець Дев’ять.

— Мисливцю Дев’ять, умикайте маяк, ми вирушаємо до вас.

— Умикаю.

— Роботе, — сказала я, — але ж Мутанти в іншому місці.

— А якщо їх буде триста? Просто так загинути — нема сенсу. Гинути варто лише тоді, коли є хоч відносний шанс на перемогу.


— Але Роботе!

— Який сенс гинути просто так?

Він закинув на спину знищувача.

Крокував так швидко, що я ледве встигала за ним.


А там Мутанти знову пішли в атаку. І п’ятнадцять залишених мною Крихіток; хто впав, хто присів навпочіпки, хто зіперся спиною в кордон Поселення Білих Каменів.

Кожній із них я дістала доволі патронів.

Поряд із кожною з них билася моя Машинка. Кольори на смак: білий, бузковий чи голубий…

Тож на момент, коли в Мутантів уже нікому було грати відбій, оскільки не було кому відступати, остання Крихітка прошепотіла до моєї Машинки:

— Я зробила все…

— Я знаю.

— Я зробила все, що…

— Я знаю. Мовчи.

— Я зробила… — і померла.


А Робот ступав по камінню.

— Мисливцю Дев’ять, ви де?

— Мисливцю П’ять, уже близько.

— Вже недовго, — сказав мені Робот.

— Авжеж, — я мало не зашпортнулася об перший труп.

Розділ 18

Лише коли перейшли широке поле трупів, ми побачили їх. Роботів та їхню нору-оселю — транспортний літак, що увіткнувся носом у розколотий до самісінького підґрунтя пагорб. Це був найбільший з усіх бачених мною літаків.

Кулеметник із охорони, з сигареткою з покришених мікросхем. Мисливець Дев’ять замість загиблого командира. Семеро вцілілих Роботів захищають свій новий дім — скупчення зірваних при падінні контейнерів — нори, ходи та печерки в порожнечах, що правили їм тепер за житло.

Ми пройшли мимо кладовища, де Роботи поховали своїх друзів, комп’ютери, що загинули в катастрофі, автопілота, який згорів.

Ми підійшли до літака, і це відобразила заклепка на крилі. На ньому можна було б вибудувати заново ціле місто. А якщо дійти до самого кінчика хвоста, то побачити край землі та голову черепахи, яка її тримає.

Семеро вцілілих Роботів біля відкритого вантажного відсіку обережно спускали на землю шістнадцятий контейнер.

А коли опустили, вишикувалися в ряд, і Здоровенний Мисливець Дев’ять доповів Здоровенному Мисливцеві П’ять:

— Ваш наказ виконується. Дозвольте продовжувати?

— Продовжуйте, — сказав мій Зламаний Робот.

Виявляється, он хто в них командир.


Вони розвантажували контейнери, а вартівник подав мені сигарету, що чадила пластиком, і спитав:

— Хочеш?

— Дякую. Ліпше візьму свою.

Я вмостилася в затишному колі мішків

1 ... 74 75 76 ... 99
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Янголятко в кутих черевиках. Книга друга», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Янголятко в кутих черевиках. Книга друга"