Читати книгу - "Бурштиновий Меч 3, Ян Фей"

Всі, хто прийшов взяти участь у банкеті, мали теплу посмішку на обличчях. Навіть втома і шрами минулого були згладжені приходом нового життя.

.

Здавалося, що люди з нетерпінням чекали прекрасного майбутнього Ауїна.

.

Дядько Макаров сказав, що скоро буде тут. Він дасть нашій доньці своє благословення.

.

Еке опустив голову і з ніжністю прошепотів на вухо дружині.

Юра лагідно посміхнувся: Ти знову турбуєш його, Еке.

.

Якби я не покликав його сюди, цей хитрий лис королівства бився б з нами. Він сказав, що буде виховувати нашу доньку сам, щоб вона не була такою слабкою, як я, в майбутньому.

,

Ти зовсім не слабкий, – підвів очі Юра і відповів. Хоча вона не бачила, вона все одно бачила обличчя свого чоловіка Ти справжній чоловік, Еке.

.

Еке мовчки посміхнувся.

У натовпі внизу Гаруз з деяким здивуванням подивився на маленьку дівчинку, що стояла перед ним, приблизно того ж віку, що й він.

,

Це була красива, схожа на порцелянову ляльку, дещо зарозуміла дівчинка. У неї була пара яскравих очей, світло-фіолетове волосся, і вона була одягнена в лялькову сукню. Вона нахилила голову і подивилася на майбутнього короля Еруїна.

Ви щоразу їсте таку розкішну їжу? Ти такий багатий.

Це ти! — ледь не вигукнув Гаруз.

!

Мене звати Мікая. Минулого разу в містечку мілководдя, дякую за гостинність, але у мене справді не так багато грошей. Ти ж не будеш просити мене пригостити тебе у відповідь? Коли дівчинка заговорила, вона вийняла свою порожню кишеню, ніби доводячи свої слова.

Ти, чому ти тут?

Тому що я місцевий. Хіба це не очевидно?

Гаруз озирнувся на інших, але панни Лисмєки ніде не було видно. Ймовірно, вона ходила по магазинах зі своїми темними супутниками-ельфами, а Шита, ймовірно, кудись ходила, щоб вкрасти їжу.

Тільки після цього він повернув назад. Отже, ви знайшли свою сім’ю?

Дівчинка мило зморщила носик. Певно.

?

Певно?

Це означає приблизно так. Вона раптом стала трохи нетерплячою, і її тон був зовсім не таким милим, як минулого разу, коли вони зустрічалися. У вас завжди так багато питань? Ти поблажливий, і мені здається, що ти наказуєш мені.

А я? — трохи винувато спитав Гаруз.

,

Дівчинка кивнула і раптом схопила маленького принца за руку. Іди зі мною.

.

Чекайте, чекайте! Харузу здалося, ніби його раптом щось вдарило, і він так нервував, що йому здавалося, що воно ось-ось вискочить з грудей. Він підсвідомо відчував, що повинен залишитися на бенкеті і чекати, поки інші повернуться і приєднаються до нього, але мимоволі його кроки були легкими, як пір’їнка, коли він пішов за маленькою дівчинкою.

Куди ми йдемо? — спитав він ніяково, коли побачив, що маленька дівчинка тягне його все далі й далі.

Звичайно, щоб врятувати своє життя.

?

Що?

Не встиг він закінчити говорити, як з графського особняка позаду нього раптом долинув гучний шум, і вібрація змусила їх обох полетіти, перекотившись кілька разів, перш ніж вони впали на землю.

Коли Гаруз заціпеніло підвів очі, то побачив лише полум’я, що злітало в небо в тому напрямку. Серед диму було чути крики гостей.

!

Щось сталося!

Серце Харуза затремтіло, і він одразу зрозумів, що сталося.

1452

Розділ 1452

О ні, Шита і містер Каргліз все ще всередині! Подумавши про це, Харузе не звернув уваги на садна на обличчі та руках, підвівся і помчав до графського особняка, але Мікая витягнула ногу і спіткнулася об нього, і він упав обличчям першим.

!

Що ти робиш!? Харузе сердито подивився на витівку Мікаї.

Їхня ціль – ви, невже ви хочете повернутися?

?

Їх?

.

Так. Мікая підняла підборіддя в бік особняка графа, який палав. Харузе озирнувся і побачив кількох вельмож, одягнених як гості, які вибігли з диму, але на їхніх обличчях не було паніки. Натомість вони були спокійні та майже байдужі.

.

Що ще важливіше, у них було таємниче татуювання на щоках, а очі були дивним сріблом у темряві.

Гарузе мало не скрикнув, коли побачив ці нелюдські очі. Він підсвідомо потягнувся до меча, але нічого не торкнувся. Тільки тоді він згадав, що залишив зброю в кімнаті.

Харузе внутрішньо застогнав, але, побачивши, що ці люди кидаються до нього, швидко повернув голову і відчайдушно підморгнув Мікаї, попросивши її йти першою.

.

Але Мікая був незворушний. Вона дивилася, як ті люди підійшли ближче, але вони зупинилися і провела очима по Харузу.

Дивно, де він? Чи бачив я, що він іде цим шляхом?

?

Інша людина мовчала. Він підняв руку, і в цьому напрямку покотилася срібна брижі. Він насупився. Дихання темної магії таке сильне. Чи врятували його відьми?

?

Чи можете ви відстежити їх у напрямку магічного потоку?

?

Хочеш відправитися в Буноссон і битися з відьмами? Давай, повернемося. Маленький принц далеко не може піти. Давайте спочатку перехопимо дівчинку.

.

Ці люди стояли прямо перед його носом і говорили. Харузе відчув, як його серце мало не зупинилося, але він навіть не наважувався дихати.

?

Дочекавшись, поки вони повернуться і підуть, він рясно пітнів, наче його виловили з води. Він ахнув і сказав: Це Буга! Чому вони тут!?

.

Щоб зловити вас, звичайно ж, майбутній король Еруїна.

Харузе здивовано глянув на дівчину. Хто ти?

?

Очевидно, відьма. Хіба ви не чули його тільки зараз?

?

Але скільки вам років?

.

Деякі люди вже були королями, коли були в моєму віці.

.

Я ще не король.

.

Мікая тільки наморщив носа.

Харуз підвівся, змахнув пил з одягу і сказав: Дякую, що врятував мене, Мікая, але мені ще треба повернутися.

.

Ви будете залицятися до смерті тільки в тому випадку, якщо повернетеся назад.

.

Навіть якщо це так, мені все одно доведеться повернутися. Крім того, якщо їхньою мішенню є я, це не обов’язково безпечно на вулиці. Мушу попередити пана Еке.

.

Я дійсно мушу передати його тобі. Гаразд, я піду з тобою. Мікая також погладила пил зі спідниці своєю маленькою рукою, підвелася і відповіла.

Міс Мікая. Харузе був приголомшений. Вам не потрібно ризикувати зі мною

.

Не намагайтеся випендрюватися. Еруїне, майбутній король, ти збираєшся відмовити мені в допомозі? Дівчинка закотила на нього очі.