Книги Українською Мовою » 💙 Бойове фентезі » Вʼячеслав, Ірина Скрипник 📚 - Українською

Читати книгу - "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Вʼячеслав" автора Ірина Скрипник. Жанр книги: 💙 Бойове фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:

——— Так, вона. Ви її бачили?

Відьма на мить завагалася. Погляд її очей став ще глибшим, ніби вона щось згадала. Але потім, різко відвернувшись, вона сухо відповіла:

——— Ні, не бачила.

Вона вже закинула ногу на свою мітлу, явно збираючись піднятися в небо. Але щось у її поведінці мені здавалося неправильним. Інтуїція кричала, що вона щось знає. Можливо, навіть більше, ніж готова зізнатися. Пальці мимоволі стиснулися навколо самопалу, і до того, як я встиг все обдумати, постріл вийшов автоматично.

Мітла вибилася з рук відьми і впала на землю. Її очі розширилися від несподіванки, але лише на мить. Наступної миті вони спалахнули люттю.

——— Де дівчинка? — злісно прошипів я, стискаючи самопал.

Обличчя відьми перекосилося в жахливу гримасу. Вона жбурнула свою мітлу в мене. У повітрі та перетворилася на величезного змія. Його тіло почало обвиватися навколо мене. Воно було занадто швидким для прицільного пострілу. Тому я взяв меч. Мої очі не встигали стежити за його рухами. Я довірився своїм іншим відчуттям — заплющив очі і почав прислуховуватися. Короткий писк біля вуха перетворився на змах меча. Змій шурхотів, ковзаючи землею, зникаючи і з'являючись знову з нових позицій. Я вдихнув глибше, слухаючи лише звуки. Раптом почув шурхіт землі біля ніг. Я вдарив наосліп, і почув, як тонкий писк змінився на крик. Відкривши очі, побачив, що мій меч глибоко встромився в голову змія. Він ще раз хрипко пискнув, коли я дістав самопал і, не зволікаючи, вистрілив йому поміж очима. Тіло потвори впало на землю, хрипко звиваючись у передсмертних судомах. Але відьми вже не було. Лише порожня ніч і темрява навколо. Між пагорбами, на тлі темних силуетів гір, назву яких я постійно забував, все видавалося ще похмурішим. Я точно знав одне — вночі туди краще не йти. Мені доведеться чекати до світанку...

Я кілька разів свистнув, намагаючись викликати своїх петів, але ніхто не з'явився. Напевно, не хочуть повертатись з порожніми руками. Хто б хотів?

Зітхнувши, сів на землю і втомлено засунув руку до інвентарю. Нічого корисного там не було — лише кілька палиць, які, на перший погляд, здавалися абсолютно безглуздими. Але, можливо, з них можна було б розпалити багаття. Мені нічого не залишалося, як спробувати зігрітись цієї ночі, адже в горах холодно, і ночівля без вогню може бути небезпечною.

1 ... 75 76 77 ... 92
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вʼячеслав, Ірина Скрипник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Вʼячеслав, Ірина Скрипник"