Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Але цілком очевидно, що дівчині з іншого світу потрібно дати зрозуміти, що їй не дозволено абсолютно все.

                                                ***

Джейн поверталася до палацу у чудовому настрої. У сірому будинку завжди панувала якась магія, і цього разу добро їхніх сердець змогло зцілити душу дівчини теплом та затишком. Їй стало здаватися, що птахи співають голосніше та веселіше, а сонце світить яскравіше, ніж зазвичай. Здається, все налагоджується. Натхнена спілкуванням із “людьми зеленої води”, вона подумала, що й у палаці її справи досить непогані. Попри те, що дами та вельможі бачуть подіїї навколо Джейн кожен під своїм кутом, вони, як і раніше, з нею спілкуються, а це вже дуже добре.

Джейн стала на перший щабель сходів, що вели до палацу, коли побачила в парку скупчення людей. Цікавість взяла гору, і вона поспішила вздовж алеї до озера, де стояло найбільше жителів Великих Садів. З усіх боків люди щось жваво обговорювали. Декілька разів Джейн почула слово "арешт". У душі захололо. Невже король оголосив арешт Трістана? В одній із груп людей, що сиділи біля озера, Джейн помітила Мелісу. Вона підійшла до дівчини та запитала:

- Щось трапилося? Трістана відправили до в'язниці?

Меліса грайливо посміхнулася:

- Не хвилюйтеся, леді Джейн, про вашого коханого нічого не чутно, - треба ж, звідки й Меліса підхопила цю ідею про їхній роман?

— Але я чула, наче когось заарештували.

— Так, давненько вже такого не було. Ніхто до ладу не знає в чому річ. Заарештували одного із наших рибалок. Якийсь Буно чи Бруто.

У Джейн серце пішло в п'яти:

— Бруно... Його звуть Бруно, — Джейн хаотично м'яла руками тканину своєї сукні. Як же так? Як його могли заарештувати? Адже він ні в чому не винен. Вона ж сказала рибалці, що відвезти її до моря - наказ короля.

Вона не розуміла, що відбувається. Це все якийсь жарт. Король не заарештував їх із Трістаном за реальну провину, але кинув у в'язницю людину, яка допомогла Джейн дістати дорогу для нього річ. Все це є нелогічним.

— Ви знайомі з ним? Він не з Великих Садів, а з сусіднього села. Леді, Джейн зачекайте... Леді, Джейн, що сталося? Він ваш друг?

Джейн з усього духу кинулася до палацу, не звертаючи уваги на крики Меліси їй услід.

 Вона перескакувала дві сходинки за раз. Вітражі на вікнах миготіли з кожним новим коридором. Зараз ці скляні картини знову здавалися їй огидними.

Джейн стрімко штовхнула масивні двері та вдерлася до кімнати короля.

- Що ти собі дозволяєш? — він різко встав із-за столу. Стіл шумно від'їхав від такого натиску його рук.

— Навіщо ви заарештували рибалку? Він думав, що діє за вашим наказом. Я збрехала йому.

— Ти збрехала. Правильно. Ось тобі це і буде уроком. Ти нічого не зрозумієш, якщо я посаджу у в'язницю тебе, але ти почнеш поводитися належно, якщо я посаджу когось через тебе. Не треба лізти мені в душу Джейн, це найгірше, що ти могла зробити.

— Це найгірше? Ви так думаєте? Так ось це здасться вам дрібницею.

На його обличчі пробігла тінь здивування.

Джейн різким і влучним рухом схопила зі столу кулон і, розмахнувшись, кинула його на підлогу. Її туфель, сильно пошарпаний від стрімкого бігу, приземлився на кулон зверху. Вона вклала в цей рух всю злість і образу. Стулки кулона тріснули, а засушена квітка, що лежала всередині, розсипалася на потрух. Король не заслуговував на такий подарунок і не цінував його, і вона має право його відібрати.

Від кулона ніби повіяв якийсь дивний вітер, тонкі блакитні нитки, що виходили зі стулок, розтікалися на всі боки.

Джейн подивилася на короля, очікуючи побачити прояви ненависті, але його обличчя було якимось кам'яним і привабливим. Вона чомусь не могла відірвати погляду від його очей. У них ніби горіло полум'я свічки, ледве вловимо хитаючись. У Джейн почали сльозитись очі, ніби вона справді дивилася на вогонь. Вона не розуміла, що відбувається. Вогонь свічки почав розгорятися та збільшуватися. Звідки в очах цієї холодної людини з'явилося полум'я? Промайнув легкий рух його руки й Джейн почала швидко падати з висоти. Одночасно з пронизливим криком з її рота, в очах промайнули картинки з життя. Раптом це падіння закінчилося, і вона опинилась на підлозі. Все тіло боліло і палало. Щось масивне опустилося на неї зверху, втоптуючи її в підлогу. Якийсь величезний валун накотився на її тіло. Весь світ завмер і в тиші, що настала, їй здалося, що її душа випала з неї та розсипалася на дрібні шматочки, немов та засушена квіточка.