Читати книгу - "Похибка першого типу, Invisibility mask"

Я стримав сміх, відкидаючись на спинку ліжка.

— Не хвилюйся, мила. Якщо це ліжко тепер і твоє, значить, їсти в ньому — твоє священне право.

Вона розсміялася, трохи ніяково, але щиро.

— Чому саме «Грінч»? — запитав я, притягуючи Арі до себе ближче.

— Не знаю, я завжди дивлюся його, — вона відкрила кіндер-батончик і, відкусивши шматочок, не відводила очей від екрану.

— Ти дивишся його кожен місяць? — я підняв брову, дивуючись.

— Ні, але частіше за все, - вона повернула голову, дивлячись на мене так, ніби я поставив абсолютно абсурдне питання.

Я посміхнуся, дивлячись, як вона знову захоплено поринає у фільм.

— Я не знав, що ти надаєш перевагу волохатим чоловікам.

Вона розсміялася, злегка штовхнувши мене ліктем.

— Просто припини і дивись фільм, Лео. Не будь Грінчем.

Я хмикнув, розуміючи, що зараз точно не найкращий момент випробовувати терпіння мого Янгола. Тому мені нічого не залишалося, як змиритися і дивитися цей довбаний фільм разом із нею.

Коли титри вже майже добігли кінця, я невимовно радів, що це закінчується. Але потім Аріель раптово притиснулася до мене ближче, і я помітив, як її нижня губа тремтіла, ніби вона стримувала сльози.

— Що сталося? Боляче? — я нахилився, проводячи рукою по її спині.

Вона підняла очі, наповнені сумом, і прошепотіла:

— У нас немає ялинки, Лео…

Я ледь не розсміявся від несподіванки, але швидко зібрався.

— Ти серйозно? Це проблема? — я злегка всміхнувся, гладячи її волосся.

— Звісно, серйозно! Як можна без ялинки? Це не новорічний настрій! — Арі дивилася на мене так, ніби я щойно сказав, що скасую Різдво.

— Мила, — я поцілував її в лоб, — за дві години в тебе буде найкрасивіша ялинка в цьому місті. Грінч більше не крастиме твоє Різдво. Обіцяю.

Її очі заблищали від захвату.

— Серйозно? Ти це зробиш?

— Що завгодно для мого Янгола, — я піднявся з дивана. — Але тобі доведеться допомогти мені її обрати.

Вона засміялася, підводячись слідом.

— Ти справді той, хто врятує це Різдво, Лео.