Читати книгу - "Молот Чудовиськ, Богдан Мостіпан"

- Готовий? - запитав Кліффорд, тримаючись за ручку дверей, готуючись їх відкрити.

- Стій... Ти точно хочеш йти в бій в такому стані? - запитав Реніфат, дивлячись на бліде обличчя Кліфорда.

-Ми це вже обговорювали, - не роздумуючи відповів він, - а потім різко смикнув за ручку дверей і відчинив їх. Всередині склеп виглядав досить непримітно, в кінці зали стояла надгробна плита, а по боках розташовувалися смолоскипи на настінних тримачах. Між стінами було два отвори з боків, в яких розташовувалися ті ж статуї, що і зовні.

-Начебто чисто... - сказав Реніфат.

-Щось тут не так - відповів Кліфорд - будь наготові!

-Так точно... - послухався Реніфат. Мисливці не поспішаючи, переглядаючись в різні боки, почали наближатися до дерев'яної труни, кришка якої почала ворушитися.

-Чорт, ти чуєш? - сказав Реніфат, занепокоївшись.

- Чую...

Мисливці наблизилися до кінця зали, де стояла труна, а потім приготувалися знімати з неї кришку.

- На рахунок, раз, два... Три! - вигукнув Кліффорд - а потім спритним рухом зняв надгробну плиту з труни, як раптом... З труни вибігло кілька щурів, всередині якого лежав скелет.

-Ух... - сказав Реніфат - чесно кажучи, я вже думав, що з нього вискочить старий - зітхнув він з полегшенням.

- Мабуть, його тут немає, ходімо... - сказав Кліфорд - потім обидва мисливці почали йти до виходу, раптом одна зі статуй, що стояли в отворах, затремтіла, а потім почала тріскатися, врешті-решт розсипавшись на безліч шматків, що полетіли в бік мисливців...

-Бууу! - вигукнув Моріон - вийшовши з отвору, де раніше стояла статуя. У його руках був магічний посох, з рубіном на кінці - готовий посперечатися, ви цього не передбачали, панове мисливці - хе-хе... - злощасно засміявся старий.

- Гадство... - вигукнув Реніфат - я знав, що тут є якийсь підступ! Недовго думаючи, Кліффорд полетів у бік Моріона, проте той блискавично зреагував, його посох засяяв, і з нього вийшло магічне заклинання у вигляді червоного спалаху, яке різко відштовхнуло Кліффорда і вдарила його об стіну склепу - сили Кліффорда і без того були не великі, а тепер і зовсім вичерпалися, він нерухомо впав, намагаючись встати, проте сили стрімко покидали його. Реніфат залишився один на один з Моріоном.

- Ось ми і залишилися наодинці, пане мисливець - посміхнувся старий - ну чого ти так на мене дивишся, немов саму смерть побачив - хе-хе - продовжував сміятися старий, дивлячись на обличчя переляканого Реніфата - не бійся! Я не буду тебе сильно мучити, перед твоєю неминучою смертю.

-Якщо ти думаєш, що я здамся на милість тобі і буду благати пощади, то помиляєшся, - набравшись впевненості, сказав Реніфат, дивлячись прямо в бляклі очі Моріона, що ледь не втратили зір.

-Хе-хе... - зняв з себе каптур Моріон - а ти сміливий... Якраз такі бійці і потрібні моїй армії.

-А хіба є різниця, кого вбивати? - сказав Реніфат - тримаючи в руках меч наготові, в будь-який момент чекаючи атаки від старого.

-Бачиш... - спокійно міркував Моріон, не відчуваючи ані краплі злості до мисливця, - справа в тому, що вурдулаки - це сутності, створені самим Любомором, ними стають мертві, якщо їх обернути заклинанням, або якщо вурдулак сам вкусить свою жертву... І цими істотами стають самі мертві, зберігаючи в собі залишки колишнього розуму і якусь частину спогадів з минулого життя, правда ті потім втрачаються, але підсвідомість залишається колишньою - зберігаючи в собі деякі риси вурдулаків за життя людиною - простіше кажучи... Кмітливість, розум, або сміливість - всі ці людські риси залишаються у людей, в їх новому образі.

-Звучить захоплююче - сказав Реніфат - я б якось сходив на твої уроки філософії та некромантії, проте боюся, що у мене немає стільки часу...

-Хе-хе, а ти хлопець, бачу, кумедний, - сказав Моріон, - навіть шкода, що вурдулаки не вміють жартувати... Адже це було б цікаво! - сміявся некромант.

Весь цей час Реніфат тримав руку на підсумці і повільно його відкривав, в момент мови Моріона, скориставшись моментом, він дістав з підсумка оглушливу бомбу і кинув її в бік некроманта, той ненадовго оглух і тимчасово втратив залишки зору - сам Реніфат за секунду до атаки встиг закрити очі, а тому бомба на нього не подіяла, якщо не брати до уваги те, що тимчасово його оглушила - летячи в бік Моріона, він завдав йому руйнівного удару, який пройшов через мантію старого і сильно поранив його - Моріон позадкував, потім взяв один з еліксирів, що знаходилися на його поясному ремені, відкоркував пляшку і почав пити еліксир залпом - це був лікувальний еліксир, а тому через деякий час мав вилікувати некроманта, однак поки він не подіяло, некромант був сильно вразливий до атак Реніфата - незважаючи на всю могутність некроманта, з захисту у нього була тільки мантія, через яку з легкістю проходили удари, а тому йому потрібно було терміново щось робити. Поки Моріон пив еліксир, Реніфат приготувався нанести ще один точний рубаючий удар в бік грудей Моріона, проте той, побачивши це, різко закрився своїм посохом, меч Реніфата зіткнувся з ним. Тоді Моріон різко відсунув посох і завдав кругового удару по Реніфату в розвороті, той від такої сили аж звалився на підлогу, тримаючи в руках меч. Однак довго зволікати не став і різко встав. Як тільки він встав, він побачив, як старий завдає по ньому наступний удар своїм посохом, однак ухилився. Тоді Моріон відійшов, активізував свій посох, рубін різко загорівся, і з нього вийшов спалах червоного променя, який влетів прямо в груди Реніфату, від цього заклинання Реніфат сильно похитнувся, заклинання пройшло через все тіло Реніфата, завдаючи йому сильних каліцтв і залишаючи кілька опіків на грудях, незважаючи на це, Реніфат встав з колін і продовжував битися.

-А ти стійкий хлопець, - не ставши недооцінювати свого супротивника, визнав Моріон, - проте стійкості тобі не вистачить надовго.

Реніфат у відповідь на це зібрався з силами і приготувався до наступної атаки. Він знав, що якщо довго зволікати, то Моріон його здолає, адже у нього була перевага в бою у вигляді заклинань і посоха. Однак незважаючи на це, Моріон був все ще поранений.