Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"

- Нічого.

- Так далеко хаділі і нічєво нє купілі?

- Нащо тратити гроші на всякі дурнички, - відповіла їй Марійка.

- Ето вєрна.

- А ти за чим йдеш? - Свєта питає.

- Я хачу сєбє что-то на діскотєку купіть. В васкрєсєньє будєт в клубє.

- В цю неділю?

- В ету. Пріхадітє.

- Не знаю, може й прийдемо.

- Ну, мнє нужно спєшить. Чао.

- Па-па.

Попрощавшись зі знайомою, вони рушили далі.

- Ти підеш на дискотеку з Анькою? - запитує Марійка.

- Ні.

- Чого?

- А чого я з нею маю йти?

- А ти хіба не хочеш?

- Ні.

- Вона ж твоя подружка.

- Звідки ти це взяла.

- Звідки? Ну, вона тобі подобається.

- Вона?.. Зовсім ні.

- Ні? - здивовано. - Я думала, що вона тобі подобається.

- У-у. Я просто розмовляю з нею із прілічія.

- Вона мені теж не подобається. Ставить з себе щось.

- Думає, що вона як багата, то уже крута і всім може вказувати.

- Я й не думала, що ти її не любиш.

- Навіть, можна сказати - я її терпіти не можу.

- Я також. Нарешті ми в чомусь знайшли спільну мову.

- Це точно. А то все сваримося та сваримося.

- Як ті два козли!

- Точніше, як дві кози.

Як приємно зараз дивитися на них. Їхні очі блищать, щось іскриться в глибині, їхні обличчя, повні щастя, грають на сонці. Вони такі мирні, спокійні. Радість переповнює їх серця.