Читати книгу - "На шляху до твого серця, Вікторія Хартманн (viktoria hartmann)"

Амелія

Щойно Мія зустрічає мене, то я мало не падаю з ніг. А все тому, що вона та Нікі накидуються на мене з обіймами.

— Що сталося? — запитую, сміючись.

— Ми сумували, — відповідає маленький хлопчик.

— Тут таке сталося, Амеліє. Я мушу тобі про все розповісти! — відповідає дівчина, тягнучи мене до себе в квартиру.

Не встигла я приїхати з України, як вона покликала мене до себе в гості. І навіть не подзвонила, а просто написала смс!

Коїться щось дивне.

— Перше, що ти маєш знати, — шепоче дівчина і тягне мене на кухню.

— Мія, вгамуйся! Яка муха тебе вкусила?

Вона посміхається і сідає за стіл, хитро дивлячись на мене.

— Що? — запитую.

— Зажди.

Я чую, як відчиняються вхідні двері, а після цього Нікі біжить туди.

— Тато! — кричить хлопчик і мої очі розширюються від шоку.

Я дивлюся на усміхнену Мію, яка ховає посмішку за долонями.

— Я все пізніше поясню, — тихо промовляє дівчина.

На кухню заходить Маркус, в одній руці тримаючи пакет, а іншою тримає свого сина. Це так мило! Я дійсно щаслива за Мію.

— Привіт, Амеліє, — усміхнено каже Маркус, кладучи пакет з продуктами на стілець.

— Привіт, — відповідаю йому.

— Не повірите, що я розповім зараз, — додає Маркус, віддаючи Ніколаса Мії. — Даніель годину тому звільнив Федеріко.

Здається, мої очі зараз випадуть від такої новини.

— Ну нарешті! — каже подруга. — Я думала, що він не додумається до цього.

— Мія, — хмурюся в її бік, а потім знову дивлюся на Маркуса. — Як це сталося? І хто буде новим менеджером? Пані Вернер?

— Пані Вернер більше не повернеться, тому Даніель знайшов нового менеджера, але тримає це в секреті. Він сказав, що оголосить про це завтра, перед робочим днем.

— Цікаво, хто буде наш новий менеджер, — задумуючись, промовила Мія. — Сподіваюся, хтось нормальний. Такі люди в готелі нам би не завадили.

— Хочеш сказати, що в готелі немає нікого нормального? — Маркус підіймає брови і дивиться на Мію, очікуючи відповіді.

— Хочете сказати, що ви нормальні?

Я посміхаюся, бачучи, що між цими двома все таки існує щось. Вони навіть вже в жарт сперечаються між собою.

Зовсім, як колись я та Даніель.

Дідько, я можу припинити думати про нього хоч на один день?

— Повечеряєш з нами? — запитує в мене Маркус, розкладаючи продукти.

— З умовою, що ви розкажете як зійшлися, — посміхаюся і підпираю голову долонями, чекаючи захопливої розповіді.

Маркус і Мія переглядаються між собою з посмішками. Хлопець починає готувати вечерю, а дівчина обертається до мене.

— Маркус вмовляв мене розповісти Ніколасу все після того, як ти поїхала. Я не хотіла, але він був наполегливим.

— І це все? Жодних деталей?

— Тобі вистачить, чортеня, — додає Маркус.

— Не потрібно мене називати так, як називав Даніель, — бурмочу я. — То ви тепер разом?

— Ми поки шо дійшли до стану перемир‘я, — відповіла Мія швидше, ніж Маркус встиг відкрити рота.

Він знизив плечима і продовжив готувати.

Цікаво, скільки буде тривати це «перемир‘я»
 

***

Заходячи до готелю, я йду до роздягальні, але мене там ловить Крістоф.

— Немає часу для перевдягання, Амеліє. Хутко ходімо, інакше отримаємо за спізнення, — каже він, хапаючи мене за руку.

Хлопець тягне мене до ліфту і я вкотре шкодую, що проспала сьогодні.

Даніель представить нового менеджера. І коли всі будуть у робочій я формі, то я буду у звичайній футболці та джинсах.

Ми хутко заходимо до ресторану, коли Даніель якраз вітається зі співробітниками. Всі сидять за столиками і, на наше щастя, Мія та Маркус зайняли нам місця, тому ми з Крістофом сідаємо поруч.

— Як я вже казав: доброго ранку. У готелі з‘явилися чутки, що Федеріко Кастро звільнений з посади менеджера, — промовляє хлопець. — Хочу сказати, що це правда. Я довго думав над цим рішенням і ще довше думав над тим, кого взяти на цю посаду. Спільно з пані Вернер, яка раніше тут працювала, ми дійшло висновку взяти на цю посаду одного з працівників готелю, — він почав поглядом когось шукати і зупинився на мені, а потім поглянув на Маркуса та Мію, після чого знову подивився в зал. — З завтрашнього дня менеджером в готелі стає Амелія Скотт.

Я кидаю погляд на Маркуса та Мію, які теж одночасно здивовано та нахмурено дивляться на мене. Співробітники починають аплодувати і Даніель відпускає всіх працювати.

— Що це в біса коїться? — шепочу Маркусу, коли ми теж підіймаємося з місць.

— Ти сама йому дала таку ідею, — знизує плечима хлопець. — Вітаю. Тепер ти у справжньому пеклі, — з посмішкою додає він, легко вдаряючи мене по плечу і йде.

Мія та Крістоф теж йдуть, після чого я залишаюся з Даніелем.

— Ходімо, я покажу тобі твоє робоче місце.

Я невпевнено йду за ним і ми виходимо у коридор, йдучи до кабінету менеджера.

— Навіщо ти це зробив? — наважуюся запитати у хлопця.

— Гадки не маю.

Невже він це зробив заради мене? Щоб повернути стосунки?

Даніель відчиняє двері і пропускає мене першою до кабінету. Коли я проходжу повз нього, то помічаю майже непомітну усмішку.

Йду до столу і зупиняюся, торкаючись його поверхні кінчиками пальців.

— Отже, це твій теперішній кабінет. Пані Вернер завжди буде на зв‘язку і все тобі розкаже та допоможе.

— Навіщо ти це зробив? — запитую знову, підіймаючи погляд на хлопця.

В його карих очах на секунду щось проблискує, перш ніж повертається колишній, серйозний погляд.

— Тому що пані Вернер підтримала твою кандидатуру. Ми шукали менеджера серед співробітників, який б міг чудово з усіма ладнати і впорався з роботою.

— Я впевнена, що є люди, які краще підійшли на це місце. До прикладу Мія, яка працює тут майже з самого початку.

— Амеліє, припини вже нарешті, — починає злитися Даніель. — Ти хотіла, щоб я щось зробив для наших стосунків. Я зробив це. Будь ласка, зрозумій вже і припини нагнітати.